Вранці омега прокидається першим.
Сьогодні понеділок, потрібно збиратися в школу, але він робить собі вихідний. Так хочеться полежати біля Юнгі..
Старший розплющує очі разом з гудінням будильника під подушкою.-Доброго ранку, - бурчить він Чіміну сонним від сну голосом.
-Доброго, - тулиться до нього омега.
-Давай сьогодні нікуди не підемо? Хочу з тобою побути.-А оцінки додому хто принесе замість тебе?
-Це сприймати як те, що ти не хочеш зі мною залишитися?
-От хитрюга.
-Мг, - Пак треться носиком об шию старшого.
-Я ще вчора вирішив пропустити сьогодні пари, тому на твою авантюру згоден.
-Тільки треба щоб ти відпросив мене.
-У сенсі?
-У батьків відпроси мене. Щоб я в школу не йшов. Зараз батько прийде мене будити.
-Булка, а ти не обнаглів?
-Дай цьомик! - клює Юнгі в кутик губ.
-І все? Так не пройде, збирайся в школу.
-Ні-ні-ні. Що ти ще хочеш?
-Піднімайся, - омега сідає в ліжку.
-А тепер іди до мене, - Юнгі тягне його на себе за руку, допомагає всістися і влаштовує свої руки на тонкій талії, поступово опускаючи їх нижче.-Що ти робиш? - пошепки запитує Чімін.
-Хочу цілуватися, - знизує плечима.
-А ти?-Також, - відповідає Пак і його губи накривають чужі.
Поки Юнгі нестримано цілує, вибиваючи все повітря з легень Чіміна, останній стискає його плечі, впиваючись нігтиками в шкіру.
Почувся стукіт у двері. Чімін в думках подякував батькові, що той постійно стукає і не заходить, поки не почує, що можна.Юнгі одразу не відреагував. Тоді Чімін штурханув його по плечі.
-Чімін~а! Час прокидатися, шоста тридцять, - знову стукає Джун.
Коли Чімін другий раз штурхає Міна, той кусає його за язика, на що омега тільки пискнув обурено.
-Доброго ранку! Я зараз підійду! - кричить нарешті Чімін.
-Ти чого кусаєшся?! - голосить до Юнгі.-А ти чого б'єшся? - шуткує над ним альфа.
-Та я ж легенько! Ти відпускати мене не хотів. Отримав своє, а тепер іди відпрошуй мене, - складає руки на грудях омега.
-Тільки якщо ти знайдеш для мене якусь довгу футболку.
-Навіщо? -вилупився омега.
Юнгі піднімає бедра і сильніше впирається пахом в сідниці Чіміна.
-О-ой-ой, - протягнув Пак.
-Зараз щось пошукаю.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Стосунки - наше прикриття
Fanfiction-А що мені тепер батькам говорити? - здувся від думок Чімін одразу, як сіли в авто. -Стосунки - наше прикриття. -Що?