Стосунки - наше прикриття

23

Юнгі повільно розплющує очі, щоб не налякати омегу, але в того всеодно смикається рука.

-Не забирай, - альфа накриває мініатюрну долоньку своєю.

-Я т-тобі сніданок приніс, - розгубився Чімін.
-Він захолоне зараз.

Альфа цілує кожен пухкенький пальчик і просить подати сніданок. Сам сідає на ліжку і притягує омегу, хоча той відмовлявся як міг.

-Я приготував достатньо, вистачить на всіх, - все ще не здається.

-Скажи мені прямо, що хочеш піти і я відпущу, - звертається Юнгі.

-Я не це мав на увазі, - поспішає виправдатися, розмахуючи руками.
-Не ображайся, я просто тільки тобі приніс. Ти не наїсишся, якщо я теж буду їсти.

-Гаразд, дякую. Біжи їж, бо зголоднів уже, певно.

-Юнгі, - накопилив губу молодший.

-Все нормально, Чімін. Іди, бо холодне буде.

«Точно образився. Він мене Чіміном не називає зазвичай. Не хочеш зізнаватися, значить? Тоді я тобі влаштую зараз..»

-Посувайся, - омега повернувся з ще однією порцією їжі і підійшов до ліжка.
-Не вбік, а до спинки ліжка. Не дивися на мене так. Де твій ноут?

-На столі.

Омега бере ноутбук, залазить на ліжко і сідає перед Юнгі, спираючись спиною йому на груди. Починає шукати якийсь фільм і ставить ноутбук собі на коліна.

-Усе, давай снідати.

-Він впаде, якщо ти його пустиш, - каже Юнгі.

-Тоді ти будеш мене кормити? - задирає голову Чімін і посміхається.

-Окей, - клює омегу в носик.

-А коли твої батьки повернуться? - запитує Чімін, через п'ять хвилин як вони поїли.

-Десь після обіду. Щоб в нас був час протрезвіти, як сказав тато.

-Ой, це всі вже прокинулися, напевно. Потрібно вставати.

-Сиди, вони довго сплять. А як прокинуться, буде чути.

-А що твій тато сказав моїм батькам і аджосі Тхану? (правильно я написала?😳)

-Щось наспівав те, що ми хочемо разом зібратися на ночівлю. Твої батьки були раді це почути.

-Хто б сумнівався, - хмикає Пак.

-Ти вже думав над тим, щоб поговорити з ними?

-Ні, це обов'язково розповідати? - приречено видихає.

-Мій тато може коректно підійти до цього питання і поговорити з ними про твоє хобі. Але так, Чімін~а, це обов'язково.

Омега мугукнув і затих. Задумався. А Юнгі це не влаштовує. Вони зараз взагалі-то разом фільм дивляться, немає куди всунути задумливість Чіміна. Тому він трохи нагинається і проводить носом по шиї молодшого і залишає невагомий поцілунок.

У нього мурашки по всьому тілі і будь-які думки випарувалися.

-Юнгі? - ледь чутно прошелестів омега.
-Що ти робиш?

-Відволікаю.

А в наступну секунду почувся якийсь звук, схожий на розбиття посуду.

-Бляха, вони знущаються? - офігів Юнгі.

-Тепер я розумію, чому їх має бути чутно, - сміється Чімін.