Стосунки - наше прикриття

26

-Чімін~а?!

-Батьки приїхали, піду відкрию, - каже Чімін до Юнгі і вилазить з його теплих обіймів.

Після вечері Мін допоміг омежці доробити домашнє завдання і вони перемістилися в кімнату дивитися дораму.

-Привіт, зайчик. А де Юнгі? - обіймає сина Джин.

-У кімнаті. Він вечерю приготував, підігріти вам?

-А ти не пропонував те, що я залишив?

-А що саме? - винувато посміхається Чімін.

-Ах ти! Я готував спеціально для них вечерю, наголосив, що в мультиварці залишив. А ти навіть мене не слухав?

-Джин~а, йому було не до тебе. Ти ж бачив, як очі горіли в дитини, коли він тобі про Юнгі казав.

-Батьку! Все не так!

-Ну-ну, я зрозумів, - каже Джин.
-То де Юнгі? Клич його сюди, поспілкуємося.

-Я на кухні! - подає голос Мін.

-Ухти! - біжить до нього Джин, а Джун і Чімін сміються з нього.

-Добрий вечір, - вітається Юнгі.

-Привітик. Чімін~і сказав, що ти щось приготував. Я якраз зголоднів.

-Вже грію, - посміхається Юнгі.

Батьки Чіміна нахвалили приготовлену Юнгі їжу і поцікавилися дещо навчанням Юнгі. А потім Джин їх вигнав з кухні спати, бо «А чого ви ще не спите? Вже дванадцята година.»

-Ти так рано лягаєш? - запитує Юнгі, коли вони зайшли в кімнату.

-Ні, але татові це знати необов'язково. Я домашку доробляю зазвичай, тому вже звик лягати пізніше.

-Тоді лягай швиденько.

-Але я не хочу ще!

-Ану йди сюди, закутаю тебе в ковдру і буду баюкати, - підходить до омеги, але той починає тікати.

Юнгі, 18 рочків і Чімін, 16 рочків бігають по кімнаті і сміються на весь будинок.
Врешті, Юнгі зловив омегу, перекинув собі на плече і поніс до ліжка. Скинув його і сказав :

-Зловив. А тепер під ковдру і баю-бай.

-Хіхіх, не хочу спати, - обійняв за шию Міна.

-А що ти хочеш?

-Цілуватися, - нахабна посмішка.

-Пфф, хто б сумнівався.

-Ну Юнгі~я!

-Ти пам'ятаєш, про що я тобі говорив вчора увечері, коли ми були на кухні?

-Що ми не можемо бути друзями?

-І це також. Що ти відчуваєш, Чімін~а?

-Давай потім про це поговоримо? - дивиться побитим цуценям.

-Добре, але зараз ми лягаємо. Я піду переодягнуся в ванній кімнаті, ти давай готуйся до сну.

-Ти серйозно зараз?! - кидає подушку у вже зачинені двері після Юнгі.
-Піпець! Він мені перший раз відмовив? Та ну, - говорить сам із собою.

Омега підійшов до шафи, знайшов довгу футболку, по коліна. Не любить піжами, тому в межах своєї кімнати ходить зазвичай лише в довгих футболках. Переодягнувся, ліг в ліжко. Тим часом повернувся Юнгі і вимкнув світильник, коли ліг на іншій частині.

-Юнгі, - надувся Чімін.
-Ти мені відмовив.

Альфа сміється і притягує до себе молодшого, обіймаючи.

-Ти ж сам попросив іншим разом поговорити.

-Та я не мав з тобою говорити. Я цілуватися хочу!

-От поговоримо, тоді будемо вирішувати і це питання.

-Юнгі! - канючить омега.
-Не змушуй мене!

-Єдине до чого я тебе примушую - щоб ти заснув.

-Ти мені подобаєшся, - і накривається ковдрою з головою.
-Все? Тепер будемо цілуватися?

Юнгі зайшовся сміхом.

^^^