Знаєте, що таке почуватись не надто добре? Це коли ти не ідеш їсти, бо в тебе не помита посуда. Можливо, звучить дуже абсурдно і може навіть смішно. Та повірте мені, у такі моменти тобі зовсім не смішно. Тобі не хочеться абсолютно нічого. І найперша річ, від якої ти не в захваті, - це гора посуду. І ти лежиш і думаєш: "Треба, треба, треба..." Повторюєш раз за разом це собі. Та який в цьому сенс, якщо це анітрохи не допомагає? І дійсно, це лише погіршує ситуацію тим, що винниш себе за такий стан. А це вже явно ніяк не допоможе. Адже так ти лише сам себе заганяєш у клітку, одразу замикаючи двері на колодку. Потім б'єшся об ті кляті двері, все марно, та іронія в тому, що часто ключі, здатні відмикнути їх, висять прямо в тебе на шиї.
Звісно, по-різному буває, але такий стан затягується. Дуже. Спершу це тиждень, потім місяць, може, й рік. Я благаю: не доводьте себе до такого. Поговоріть з кимось. Якщо не має з ким, пишіть на папері, в нотатках. Усе, що завгодно, тільки не мовчіть. Це вбиває зсередини. Знаю, звучить дуже просто і заїжджено, не відчувається, як справжня порада. І так, скоріш за все слова "ой, легко говорити" вириваються самі по собі. Це природньо. Наш мозок так влаштований - шукати відмовки. Та наша мета - це навчитись відмовляти його шукати відмовки.
Отож робіть все, що допомагає почуватись хоч на крихту краще. Буває й так, що нічого не змушує почуватись добре - тут вже поскладніше. Є кілька варіантів, обидва з яких не надто приємні. Все ж таки спробувати змусити себе піднятись завдяки титанічним зусиллям, бо в такі хвилини твоє тіло наче з свинцю. Або просто відмахатись від себе на стільки часу, скільки твій розум, душа і тіло потребують, проте із другим будьте обережні, мої любі, це слизька дорога, можна боляче впасти і ніколибільше не встати. Тому якщо у вас є можливість, не йдіть неї самі самотні. Прошу!
P.s. якщо ви бажаєте поговорити, чи розказати про свої думки, історію, пишіть. За бажанням ваші слова можуть бути опубліковані в цьому анонімному щоденнику без жодних зазначень ваших даних чи нікнеймів.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Анонімний щоденник...
غير روائيЧи відчували ви коли-небудь, що тебе розриває зсередини через емоції, які вириваються на волю? Ти намагаєшся їх стримувати до останнього, а потім ти зачіпляєшся за дверну ручку - і все. А я відчуваю і все більше забуваю відчуття, коли душа не рветь...
