Анонімний щоденник...

24.04.25

Іноді те, що ми потребуємо так сильно, ми чуємо не від тих людей...

Та от головне питання. Чи може це закрити цю потребу? Не знаю. Одне повідомлення від однієї людини змушує задуматись про те, що ми ніколи не чули цього від іншої. І це ранить сильніше, ніж можна було уявити.

В той же момент всередині є таке досить тепле відчуття навіть "не від тієї" людини. Вона це казала щиро, правду від серця, тож треба навчитись це приймати і розуміти, що іноді правду треба почути, просто треба, але вже не так важливо від кого саме. Слова не змінюють свого значення від того, чий голос їх вимовляє, якщо це правда.

І ті слова кидають якір до інших моментів, які вже давно були забуті, але тут знову виринають на поверхню, хоч до цього були роками заточені в темній глибині пам'яті та свідомості. 

Очі закриваються самі по собі, бо хочеться знову повернутись туди, де було добре, де було спокійно і затишно. Відчути знову ті прості і щирі обійми, в яких відчувався захист. І ті секунди залишились назавжди в пам'яті, вицарапані на серці. Посмішка з'являється на обличчі, коли тіло пригадує поколюючі розряди, які проходили венами в той момент. 

І ось ти знову обираєш повернутись до минулого замість того, щоб зосередитись на теперішньому чи хоча б майбутньому. Але що ще залишається в нас, коли теперішнє розчаровує, а майбутнє - лякає? Повертатись до того, що ми вже мали, ми точно знаємо, чим це все закінчилось, тож можна не хвилюватись хоч на мить про це. 

Темрява, образ, посмішка знову. Знову. І знову.

Відкриваючи очі, ти наче зраджуєш сама себе, адже вимушено повертаєшся в реальність, яка не є такою, яку ми б хотіли бачити. І ти знову продовжуєш жити, намагаючись забути те, що тебе так тригернуло на минуле. 

Але... найгірше стається тоді, коли ти нарешті отримуєш ті слова чи дії від "потрібної людини", а це не виправдало своїх очікувань і замість тепла і комфорту, які мали б бути присутні, ти відчуваєш все точно навпаки. Тобі некомфортно. І от те, що було таким захмарним і здавалось "недосяжним" - тут перед тобою, у твоїх руках, але воно не таке... не таке приємне, потрібне, тепле. Просто "не таке". 

Парадокс чи не так? Раніше було "не від тієї людини", а тепер "від тієї", що потрібно було, та "не в той час", бо вже здається, що все це надто пізно. Тож повернімось знову до запитання, чи можна замінити одне іншим та бути задоволеним, якщо ми говоримо про відчуття, моя відповідь буде "Ні". 

Якщо тобі потрібні конкретні слова від конкретної слова, то тебе аж ніяк не задовольнять ні не конкретні слова від конкретної людини, конкретні слова від неконкретної людини.