Те, що я ніколи тобі не скажу

Глава 5

Коли Естер влаштовує тобі зустріч, то готуйся до всього на світі: ви можете піти на черговий майстер-клас найтупішого у світі заняття, де вона не хоче бути одна, поїхати в інше місто, бо туди сьогодні приїжджає якийсь до біса крутий діджей, вдертись на чуже весілля, прикинувшись гостями з боку нареченого або нареченої... Загалом нудьгувати не доведеться. Вона тільки періодично робила виключення, згадуючи про наш договір хоч іноді надавати перевагу спокою та комфорту.

Сьогодні був саме такий день. Ми відпочивали в заміському будиночку її батьків: дуже затишна хатинка з невеличким басейном на задньому дворі та просторою терасою, куди ледве потрапляли сонячні палючі промені. Я дуже любила те місце, іноді уявляла, що непогано було б зустріти колись старість у подібному. Це ж справжнісінький двоповерховий рай на землі, де час зупиняється, навколо панує тиша, яку розбавляють звуки природи, а на горищі стоїть старенький чорний блискучий рояль.

Естер приїздила туди нечасто, вважаючи, що там можна лише дрімати в гамаку й плавати. Сама я потрапити могла, знаючи про ключі під одним з ліхтариків, але не зловживала цією перевагою. З'являлась тільки за нагальної потреби втекти від міста й проблем.

– Куди ти тоді пропала? – раптом вирішила запитати.

Мені набридло лежати на шезлонгові, тому припіднялась, спершись на лікті, щоб краще бачити Естер. Вона читала якийсь роман, що першим же вихопила з книжкової полиці в родинній бібліотеці.

– О я познайомилась із дуже приємним юнаком, який запросив погуляти мене по нічних вуличках, – відповіла подруга, не відволікаючись від читання.

– Хто він?

– Дом, виступав третім, – перегорнула сторінку Ессі.

– Домінік? – вирішила уточнити.

– Ага...

Я могла процитувати рядок із твору кожного виступаючого, та відновити в пам'яті їх зовнішній вигляд здавалось чимось неймовірно нереальним. Образи плутались у голові. Блондин той Домінік чи брюнет? Високий чи низький? Блакитноокий чи кароокий? Має гострий ніс чи картоплею?

– Він нічогенький, – нарешті відклала книгу Естер. – Проте, якщо скаже, що я йому подобаюсь, то відмовлю.

– Чому? – навіть обурилась я, остаточно змінивши позу лежання на сидіння на шезлонгові.