На смак ти солодше меду

непроханий гість

Хосок спльовує суміш крові та слини на підлогу, витираючи обличчя рукавом светра. Ну що за життя? Ну їбав він його в рот. Просто вийшов за хлібом, а у висновку ледь не здох через агресивність двох мужиків. Як же він терпіти не міг цю парочку фріків, з божевільними виразами обличчя, у яких страх не зародився ще в утробі. Вони не безрозсудні, вони кляті психи, яких він боїться і водночас поважає.

Карає він сам себе думками:

І взагалі, якого біса я вирішив за них заступитися? Отримав по морді, ще й кулаки зчесав практично до м'яса. Я ж точно не з доброго десятка суперменів, щоб вбивати якихось невмілих злодюжок і дріб'язкових убивць. Його хобі і робота вищі за звичайне махання кулаками і пістолетами.

Вибух. Ось його призначення, його насолода, його життя.

Юнгі та Чімін цілуються, біля купки напівживих людей. Хосок випрямляється на повний зріст, відкидає сальний чубчик назад і поглядає на рожеву биту зі стразами, що лежить неподалік. Пак вдарився в рожевий віднедавна, мабуть, тому що ще тиждень тому він ходив у звичайних блакитних джинсах і білій футболці. Тепер же на ньому чорні шкіряні штани, рожева футболка з блискітками і чорна шкірянка з яскравими різнокольоровими стразами. Легким серпанком ніжно-рожевого підведені очі, а на губах такого ж кольору блиск.

Зовнішній вигляд зовсім не асоціювався зі збитими в кров колінами, гематомами на руці та гарним ударом битою по чужій голові. Хосок якось хотів підійти до нього наодинці, може пофліртувати, що у сучасному світі суцільної зради і не вірності - норма речей.

А потім цей хлопчисько ледь не відірвав йому яйця, ще й Мін заворушився зі своїм брудно-білим волоссям і поглядом хижої рисі й вдарив так, що іскри з очей полетіли. Так би вони й не ненавиділи одне одного, якби парочка не наважилася йому допомогти вибратися з будівлі, яку він перед цим вдало замінував.

Ще б пів години і яйця б відірвало їм трьом.

Вийшло так: замінована будівля, їх троє і група переслідувачів. Швидкий біг, через інстинктивне бажання вижити, гучний вибух, купа мотлоху та шматків споруди, розкиданих по вулиці і далі кривава бійня. Ті двоє і шестеро чи семеро противників, він і досі не зрозумів скільки точно, бо в очах все розпливалось. Жару напіддав лисий мужик, що наважився на нього ззаду, а після його падіння, завдав точного удару кулаком в обличчя. Він зовсім не пам’ятає, як привалив лисого камінюкою по голові. Але хіба то все запам’ятаєш? Особливо, якщо плюєшся кров’ю і злишся на власну дупу, яка встигла в неприємності.