Примарне місто та той, на кого чекають.

1 Крокуючий Дзвін

По землі, вкритою кров'ю, як вже встигла втратити свій насичений колір та різкий металевий смак, йшла особа в червоному вбранні. Після кожного кроку, дзвоники на чоботах могли засвідчити що скоро станеться лихо, бо лише через цей самий дзвін, багато які демони могли втратити голову, в прямому сенсі.

Але той до кого наближалася ця особа нічого не робив, схоже було все одно, навіть якщо зараз його душу зітруть в порох. Життя після смерті, він думав про це, коли наказував мерцям допомагати його при складних ситуаціях. Але, відчути це на власній шкурі? Навіть й не мрія про це.
Споглядаючи власне мертве тіло, чоловік не міг зрозуміти одне, чому він все ще має змогу думати та відчувати пекельний біль.

Поки його тіло нещадно шматувала власна армія, він міг лише дивитися. Як би він не погрожував, як би не хапався за сопілку, все марно. Єдине що він робив, це з силою стискав музичний інструмент, від нього немає жодної користі.

– Не очікував що твоє тіло роздеруть твої ж власні солдати. Яка страшна участь. – промовив чоловік який тільки що підійшов та з безпристрасним обличчям споглядав за цією подією. – Навіть після смерті люди залишаються егоїстами. Але на твоє щастя скелет поки що цілий. – За мить з рукавів особи вилетіла зграя метеликів, не менше. – Спаліть залишки, а прах заберіть.

Наче по команді місце де було тіло запалало яскравіше ніж нічне полум'я. Чоловік, тіло якого тільки що знищили, лише повернув голову до того хто віддалявся та беземоційно промовив:
– Навіщо?

У особи в червоному вбранні з'явилась посмішка та він з задоволенням відповів.
– Старійшина Їлін, Вей Вусянь та засновник темного шляху. Ти можеш стати кимось важливіший, ніж звичайний привид. Тим, хто зможе володіти частиною міста яку я надам. Але якщо бажаєш залишитись тут та омивати своїми сльозами свій бідний труп, то будь ласка. Роби зі своїм прахом все що завгодно – Чоловік в червоному вбранні кинув щось кругле до чужих рук, але це не вдалось зловити, тому лазурна бісерина впала до його ніг. – але поки в тебе немає астрального тіла, все це немає сенсу. Ти лише привид який може блукати по цій горі, не маючи можливості хоч якось взаємодіяти з речами. Але якщо станеш моїм радником тоді я тобі надам те що потрібно для того що б вільно пересуватися по примарному місті. Роби свій вибір з розумом, пізніше я тебе навідаю, що б почути відповідь.

Та не давши шансу співрозмовнику для заперечення, чоловік в червону зник в сяйві метеликів.