Це через вас. Усе через вас, чортових дітей. Через вас ми не впевнені у своєму майбутньому, бо вам може в будь-який момент стукнути в голову роздовбати пів країни. Через вас ми страждаємо. Все було чудово, просто чудово, а ви, курви, прийшли, як мухи на мед. Я часто мрію: а що якби вашої помийки не існувало ніколи? О, це прекрасні мрії. Скільки миру було б у світі.
Щоразу, коли небо плаче сиреною, я бажаю від щирого серця, щоб ви всі як один повмирали, а після цього хай ваші тіла поз'їдають болотяні комахи – ви ж живете на болоті. Я бажаю, щоб у вас не було нічого доброго ще багато поколінь. Щоб діти ваших дітей, а потім і їхні діти шкодували про це вторгнення. Щоб вам довелося пережити все те найгірше, що пережили ми.
Я ненавиджу вас, вашу владу, ваше лайно, яке ви називаєте країною. Це не країна, це помилка природи й не більше. Пранк, що вийшов з-під контролю.
Через вас діти перестають бути дітьми. Вільні перестають бути вільними. Щасливі втрачають щастя. Від вас так чи інакше походять і мої проблеми. Це вже особисте, розумієте, ви, шматки коров'ячого млинця?
Я не боюся й не соромлюся цих слів. Мені пощастило, що моя злість не німа.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 історій про мене
Random30 днів - марафон, влаштований Українським ваттпад-ком'юніті на честь річниці. Щодня я викладатиму в цю збірку мініатюру на одну з тридцяти тем із марафону. Всі історії так чи так стосуватимуться мене.
