Десь далеко небо починає невпинно гуркотіти. Я чую цей гуркіт, і душа моя спочиває. Природа принишкла.
Здіймається вітер. Ним наповнюються мої легені, він розвіває волосся і здуває все зайве й неприємне. Дерева, видно, також це відчувають: вони хилитаються і тріпочуть листям від захоплення.
Гуркіт усе ближчає. Падають перші краплі дощу. Нарешті відчуття очікування зникає. Сталося. Час від часу небо блискає і гримить. Як чудово чути грім, так схожий на вибухи, і знати, що то не вони!
Коли дощ посилюється і вже не падає, а б'є, я йду додому. Там мене чекає комп'ютер. Найкраще мені пишеться, коли немає сонця, і я користуюся моментом.
Починається магія.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 історій про мене
De Todo30 днів - марафон, влаштований Українським ваттпад-ком'юніті на честь річниці. Щодня я викладатиму в цю збірку мініатюру на одну з тридцяти тем із марафону. Всі історії так чи так стосуватимуться мене.
