І ось знову я тут. На полях. На вільному безлюдному просторі, де я можу робити, говорити й думати що завгодно. Ніхто мене не побачить і не почує, бо людей немає на відстані до двох кілометрів. Тут можна бігати, ходити на голові, лежати у траві – все, що хочеш. Тут живуть зайці і птахи, а ще натхнення. Також тут живе вітер.
"Забери, вітре!" – мої думки чи мене, я не уточнюю. Він торкається мого волосся, овіває моє тіло, але не забирає.
"Туди, куди ти летиш! Туди, де немає навіть поняття «людина»! Туди, звідки немає причин повертатися!"
Вітер не забирає.
І я плачу.
Бо тут можна плакати з дивних і несолідних причин.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 історій про мене
Diversos30 днів - марафон, влаштований Українським ваттпад-ком'юніті на честь річниці. Щодня я викладатиму в цю збірку мініатюру на одну з тридцяти тем із марафону. Всі історії так чи так стосуватимуться мене.
