Кожен раз, як переді мною постає людина, постає проблема, постає потреба спілкуватися з людиною, я опиняюся на кризі.
Вона тонка. Під нею – крижана вода. Над нею – крижане повітря. Віє крижаний вітер.
А ти йди по кризі. От що хочеш роби, а йди. Я бачу, як люди літають по кризі на ковзанах, а потім дивлюся на свої черевики. Один необережний рух – і я провалюся. Інший необережний рух – я послизнуся, впаду і проб'ю кригу. Але я мушу дійти, бо це ж так легко! Всі це роблять! Щодня! То чому би й тобі не пролетіти отак на ковзанах з одного берега на інший?!
Так, так, я вже теж так навчилася. Я знаю, як ставити ногу, щоб не провалитися. Я навіть можу трохи ковзати на своїх резинових підошвах. Але ж як до біса страшно.
Насправді всім начхати, страшно чи ні, ти мусиш дійти. Отак.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 історій про мене
عشوائي30 днів - марафон, влаштований Українським ваттпад-ком'юніті на честь річниці. Щодня я викладатиму в цю збірку мініатюру на одну з тридцяти тем із марафону. Всі історії так чи так стосуватимуться мене.
