Мереживо днів, слів, сплетіння снів, одвічних носіїв натхнення, виплітає гачок. Синьою ниткою в'ється печаль, стікає сльозами на пальці й перетікає словами на папір. Рядки виходять хвилясті, ніби море. Червоною ниткою проходить гнів, верже блискавиці: раз вогнем пальне, раз словом на папір метне. Такі твори-мої діти видряпають очі, повибивають зуби, та серце приголублять. Сірою ниткою непомітно крадеться відчай, він, невидимий, як кішка вночі, роз'їдає все на своєму шляху, а залишає лише скупі слова, які й у рими не складуться. Їх доля - смерть і неслава, та мені досить і того, що вони з'явилися й забрали з собою хоч малу часточку того відчаю. І, врешті, білою ниткою танцює крізь мереживо муза, її кроки легкі, та залишають глибокі сліди. Там, де вона ступає, виростають слова-квіти та й самі складаються в рими, співаючи та прославляючи прекрасну істоту, що дала їм життя разом зі мною. Я плету це мереживо чотирма кольорами, як чотирма братами, і воно виходить яскраве й неповторне, як райдужка ока.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 історій про мене
Acak30 днів - марафон, влаштований Українським ваттпад-ком'юніті на честь річниці. Щодня я викладатиму в цю збірку мініатюру на одну з тридцяти тем із марафону. Всі історії так чи так стосуватимуться мене.
