My Living Nightmare

Біг із смертю

Я плакала, у темній кімнаті. У мене паморочилася голова, наче сильно вдарили по ній: "Ти прокинулася!", знайомий голос пролунав із темряви. 
Коли я подивилася в гору в темряву, раптом спалахнуло світло, і мої очі заплющилися від раптовго удару світла. Я розплющила очі і наштовхнулася на нечітку фігуру. Коли мої очі звикли до світла, я подивилася вгору і побачила, що там стоїть Кейл. "Що тепер?", пробурмотіла я. 
"Що ти маєш на увазі?", - запитав Кейл, ніжно торкаючись мого плеча. 
"Ти збираєшься мене зґвалтувати?", слабко сказала я. 
"Тейлор, припини, ти говориш несинітниці", - я витріщилася на нього і відчула, як у мене пересохло в горлі, коли зрозуміла, що це Кейл, він був милим Кейлом. 
Піднявши руки вгору і обхопивши ними його шию, я закричала: "Кейл!", я заплакала. 
Я піднесла пальці до губ і провела ними по шраму, шраму який колись був розрізаний і капав кров'ю на розбите лобове скло, кап..кап..кап..кап. Я раптом згадала всі свої сни, поки була в комі, все це нахлинуло на мене, бо це був перший раз, коли я мала час подумати про речі. Я перевернула зап'ястя, щоб знову розглянути шрам: "Ти потрапила в автокатастрофу; Том, мабуть, відвернувся від дороги". 
"Тейлор", сказав Том, - "Тейлор!". Він огризнувся. "Розплющ очі!".
"Він не побачив машину, що їхала попереду, і врізався прямо в її задню частину, машина перекинулася". 
Від кожного слова, що вихоидло з його вуст, у  мене пересихало в горлі, ніби я не могла ковтати, а голова безвучно стукала разом із серцем: "Тейлор, з тобою все гаразд?", сказав Кейл, знову нахиляючись до мене. 
"Мені ніколи не говорили про нещасний випадок", - тихо сказала я. 
Тепер сни набули сенсу, той, в якому я бачила розбиту машину, я була свідком аварії в моїй підсвідомості; я насправді бачила справжню аварію. 
"Я забрав тебе з дому", - сказав Кейл з усмішкою, - "Я знаю, це не ввічливо з мого боку, але Том не давав мені змоги дістатися до тебе, він завжди був поруч з тобою". 
"Е? Ти забрав мене з дому, але як?", запитала я, збентежена тим, наскільки наполегливо здавався Кейл. 
"У мене свої методи, але думаю, тобі варто знати, що Том полює на нас, поки ми розмовляємо", - посміхнувся Кейл. 
Я затамувала подих: "Полює на нас?". Я сказала, не зовсім вірячи йому: "Навіщо йому це?". 

"Тому що я врятував тебе, а тепер він прийде вбити нас обох".
У мене пересохло в горлі, серце, здавалося, дуже сильно вдарилося вв груди, а потім все завмерло, Том нарешті зірвався, він збирався вбити мене, він нарешті хотів покінчити зі мною: "А як щодо інших? Білл і Георг, вони всі проти нас?", запитала я, розгублено. 
Я мала б бути щасливою, що я далеко від Тома, далеко від усього цього, але все, що я відчувала - це смуток, смуток від думки, що Том хотів вбити мене, що я йому більше не потрібна. Я лаяла себе, жахаючись того, що щойно прийшло в голову: "Так, Тейлор, коли я кажу "всі", я маю на увазі "всі", - сказав він, перш ніж вийти і простягнути до мене руку. 
Я граціозно взяла його і поплескала по джинсах ніби витираючи пил. "І що тепер?", - запитала я. "Що нам робити? Я не можу залишитися тут до кінйя свого життя". 
Кейл почав відходити до якихось сходів і дверей, він повернув ручку: "Ми біжимо", - сказав він, відійшовши назад, щоб дати мені можливість пройти в двері першю; такий джентельмен. 
Він зачинив за собою двері: "Зараз кілька моїх людей стежать за Томом, і в останьому звіті сказано, що він у зікарні, так що поки що він нічого не знає, але..", - Кейла перервав дзвінок: "Вибач", - сказав він, виймаючи з кишені мобільний телефон. 
"Алло. Що! І скільки по твоєму у нас є часу?".
Кейл поклав слухавку: "Погані новини". Сказав Кейл, беручи мою руку і почавши тягти мене через будівлю, - "Том тут". "Що?", - приголомшено запитала я. "Як він знайшов нас так раптово?". 
"Він катував моїх людей, один з них витік, Макото зв'язався зі мною тільки зараз, тому що Том і його люди кинулися на нього, вибили його з колії". Він досить міцно тримав  мої руку, коли натискав на кнопку ліфта. 
"Ем, Кейл", - сказала я, метушачись. 
"Так?".