Зламана коханням

Розділ 23

Афіна.

Вам пощастило, якщо ви не прокидаєтеся через те, що впали на підлогу з ліжка.

Ланс уже стоїть на подвір'ї й дивиться у вікно, коли я виходжу на балкон в одному лише рушнику.

— Привіт!

Я кричу йому й закушую губу, помітивши його серйозність.

Я не прокинулась, коли він мене будив.

Тепер же він не дозволить мені поїсти, доки я не потренуюсь.

Так було вчора і весь минулий тиждень.

Ланс не дозволяє мені зробити навіть ковток води, якщо я не приходжу вчасно на тренування.

Я опускаю рушник, оголюючи тіло.

Попереду дерева, далі вже пісок і море.

Ніхто, окрім Ланса, не бачить мене зараз. В інакшому випадку я б не оголилась.

— Зайди до кімнати!

— Ні! Прийди до мене.

Він показує, щоб я поверталась до кімнати, але я так само стою й тільки розсовую ноги, щоб його погляд опустився туди, де він залишив безліч слідів.

Я не проти, що він позначає мене.

Дівчата ж навпаки сказали, що я ідіотка і щоб я не дозволяла себе кусати.

"Буде рак", — сказали вони.

Я сміялась і відкрила Google, щоб перевірити правдивість їхніх слів.

Більше мені не було смішно.

— Тобі складно піднятись? — прикладаючи руки по обидва боки до рота, кричу. — Я буду стояти тут, щоб мене хтось побачив!

Навіть якщо знаю, що мене ніхто не побачить.

— Ти дитина? Одягнись.

Я роблю вигляд, ніби скидаю пил зі своєї руки, і забігаю до кімнати.

Переодягаюсь у короткі шорти й у сірий топ для змагань.

Заплітаю великий хвіст і повертаюсь на балкон.

Ланс стоїть там же, де й стояв.

Він дивиться у свій телефон, і я захоплююсь краплею поту, що збігає його спиною.

Вона виблискує на сонці, і я ковтаю, згадуючи ту ніч, коли ми кохались на балконі.

Це було дуже ніжно і чуттєво як для такого чоловіка. Як для чоловіка, який залишив шрам від ножа мені на грудях.