Зламана коханням

Розділ 27

Афіна.

З цього дня обіцяю, що більше не візьму до рук столові прибори.

Я ледь дотяглася, щоб відчинити вікно. Це тільки тому, що на кухні можна було задихнутись.

Дивно, що ще не пролунала сигналізація про пожежу, адже вся кухня смерділа так, ніби тут смажили людей живцем, а не м'ясо.

Краще і справді попросити Полат, щоб вона взялась за цю справу.

Мабуть, все, чим я можу пишатись, — це мої панкейки, які єдині виходять нормально.

Трішки забагато цукру. Для Ланса. Я ж, навпаки, люблю, щоб цукру було побільше.

Так само, як і він любить гостру їжу, а я її терпіти не можу.

Я вимиваю ніж і тарілку, після чого ще раз внюхуюсь в повітря. Фу.

Клянусь, що більше не полізу до цього.

Це не місце для мене, я не придатна для цього. Як би сумно це не було.

Ланс досі спить, тому що в іншому випадку він би вже спустився, шукаючи мене.

Так відбувається щоразу після його пробудження. Він, як по наказу, бігає туди-сюди, шукаючи мене.

Вирішую залишити відчинене вікно і піднятись до нашої кімнати.

Залишаю на кріслі нічну футболку і шорти, направляюсь у душ.

Потрібно змити з себе цей сморід. Ланс і так почує його після того, як спуститься до кухні.

Він сваритиме мене, що я вкотре взялась за це. Навіть після того, як минулого разу зі злості розбила тарілку.

Мабуть, саме тому мене дивують і захоплюють люди, які мають хист до кулінарії.

Я завжди роблю з кухні поле бою. Якщо Ланс вважає це милим, то для мене це прикрість.

З кухнею покінчено.

Приймаю швидкий душ, кидаючи погляд на ванну і шаріючись, згадуючи вчорашній вечір у ній, із Лансом.

Коли я повертаюсь, залишаючи рушник при вході, моя шкіра ще волога, а бажання торкнутись сплячого чоловіка стає сильнішим.

Я обпираюсь ліктями на край ліжка і проводжу пальцями по його щоці.

Торкаюсь його губ і щетини, яка смішно колеться.

Додаю ще один палець, перш ніж усією рукою провести по його голих грудях і м'язах.

Прес і загоєні шрами, схожі на мій від його ножа.