Ціна правди

Олівер 1 Знову

Проявився новенький, а це ознака того що попередник "помер" з їх крил, знову.

Мені найстарішому тут і най адекватнішому треба провести екскурс. Вже треба йти, але мене це й досі напружує. Смерть колеги - абсолютне забуття цієї персони. Мені болять їх смерті.

Підійшов до нього зі спини.

-Вітаємо - коротко одмовив я.Він своєю чергою "трохи" злякався од чого од пригнув, а його коса(косичкою важко назвати, вона йому до сраки аж) вдарила мене по обличчю.

-Де я?

Стандартне питання. Але по міліції було видно що вона наляканий.

-Ви в нескінченому просторі. В цю мить має вигляд рецепшину. Що своєю чергою має слугувати знайомим місцем і створювати комфорт він продовжував налякано дивись. Виглядав вони кремезно, через свій зависокий зріст. Його кінцівки помітно тремтіли.

-Що я тут роблю?

Ані не байдужа, ані з перебільшеною реакцією, на відміну від минулих разів, мене втішала.

-Ви померли. Але все ваше життя ви були назначені богоподібною істотою що повинна - я глянув на бирку яка була причіплена до його білої сорочки - свідомість, тож читатимуть думки. Оу, мабуть, у вас розколюється зараз голова?

Можливо якби не це то він зовсім інакше себе поводив. Мені стало його жаль.

-Це, огидно, так багато огидних думок - той стиснув плечі, а його левині вуха опустилися до низу створюючи жалісливий образ.

-Будьте певні що звикнете. Хоча я маю здатність контролю і перебування в декількох часових відрізках. Це в маленьких масштабах, мабуть, може зрівнятись з цим. Не зосереджуйтеся на них. Слухайте те що хочете почути. Думки й так нас не характеризують.

-Це покарання ?

-Ні, янголи не займаються покараннями. Думки, дії. Це не має значення. Головне вірити.

-Якщо так, то я мала би бути у пеклі. Я, я вбивця, зневірений - той схлипнув - всі вони, жорстокі, бридкі та сповнені ненависті - його руки потягнулися до лиця, щоб закрити собі вуха в марній надії не чути голоси.

-Слухайте - ще раз глянув на бирка Філіпе, за своє життя де ти там когось вбив, байдуже. З часом ти пам'ятатимеш лише своє ім'я. Якщо не загубиш бирку або не запишеш десь. І також ви маєте право почуття. Просто тримай в голові що ти забудеш все застаріле. Огида, злість на живих і мислездатних істот забудеться, це буде щось фонове та рутинне. Це твоя рабська робота.