Ціна правди

Якуб 1 - Що далі?

Останній промінь, вже пішов за небокрай.
Я благаю у молитві, хоч би був це все кошмар
Але добре, хай.

Моє серце не стучить, з моменту, як роздався гуркіт, того клятого дзвінка. 
Я ніби чую знов усюди, тупіт твоїх старих, протоптаних чобіт. 
Але знаю, що мариться мені, але поки, за вікном, зірка падала нічна, я одного лиш бажав, хоч би на секунду, ти з ліжка знову встав

Сидячи біля нього час минає, так повільно й швидко. Я не можу відійти. Не здатен. А якщо проґавлю?  Якщо він опиниться сам і подумає що ми його кинули?
Ксенечка давно вдома, Вікторе. Надуся дуже піклується про неї тому не дозволить, щоб та не спала вночі і переживала, адже не має за що, так? 
Вікторе, ти знаєш як я люблю своїх. Але я тільки зараз зрозумів що тебе теж вважаю своєю родиною. Без тебе, так страшно.
Ти завжди можеш підібрати потрібне слово, не соромишся визнати що не знаєш. З тобою люди дізнаються що таке спокій.
Без тебе, думати про це не хочу, а чим ти бляха думав їдучи тоді? 
Я не хочу повертатись до дому без тебе. Ти ж живий ще, і ти мусиш жити, ти потрібний своїй донечці. І мені.
Як мені пояснити Ксені що ти не повернешся? Бо саме такий фінал пророчать лікарі.

Сині стіни тиснуть важкістю у грудях.
Не чути тут життя, лише болі тисячі людей.
І хрипке дихання твоїх грудей.
Де кожний шурхіт надію марну дає.

Що ж ти наробив — тихо шепотів. Незв'язну купу думок своїх думок які й думками не назву покинули мене як тільки завібрував телефон в кишені. Десята ранку, я тут другий день?
Я вийшов в коридор, знаючи що зараз доведеться їхати до Наді. Кохаю та не бажаю бачити. Легкий помах по екрану телефону. 
-Ти будеш з Віктором жити чи шо ? Не подумав може що мені важко з трьома дітьми, одна з яких втратила батька, а третій мій чоловік за якого треба все робити?!  
-Квіточко моя — лагідно відповів, їй важко, і я їй потрібен — пробач, я маю щось купити ? 
-Совість, хліб, молоко і — список був довгенький тому записав то в блокнотику, тому переглядаючи вірші бачу часами список продуктів — здається це все.  На обід буде борщ, а вечерю шуба.
-Добре, люба.
-Не добрай мені, займись ділом. Нам з документами щодо опіки розбиратися. Я сама все то за себе і тебе не зроблю.
-Знаю, як приїду з магазину то разом сядемо та все зробимо.
-Папа. Цьом — тепліше відповіла Надя від чого на душі стало приємніше. Стало краще, подумав я.
-Цьом — гудок завершення розмови і я на останок заглянув в палату, а може однак, хоча й ні. І я пішов в машину. Виходячи відчув полегшення за яке стало встид.