Ціна правди

Філіп 2 - Слухай

Я гукнув Дарку, був радий її бачити. Стільки часу минуло з останньої зустрічі. А мені є що розповісти. Думаю ця розмова їй не завадила, бо вона була засмучена.

Сам факт що забув боляче. Не знаєш за що і щодо чого, переживаєш. Ще й тоді коли не хотів цього. Особливо смерть, в її випадку власного батька. Чи вважає вона його батьком? 

"Ні, не вважаю. Але, я наче втратила когось хто був мені рідним, хоча це не так. І болить дуже за Ксеню. А думаючи що це колись була я, ще страшніше"

З її погляду ситуація виглядає трагічно. Може не доречно, але краще хай це буде трагікомедія з моїми жартами! Та спочатку вислухаю.

Читати думки дуже хуйово, але стільки всього можна дізнатись, йопамать. Вікторові не виключення, а їх він залишив не тільки мені, але й у записці для Якуба. Своєю чергою у його голові такий срач і драма! Записуй, друкуй і ти вже міліонер.

Хотілось швидше розповісти. Поки ще на емоціях. Та запитав як вона інтерпретує зараз записку Віктора для неї.

"По перше не моя. Я не сприймаю ці слова зі змісту, але емоційно. Він мертвий, але досі промовляє. Він наче Ісус і як всі інші святі промовляє через літери. Символічно враховуючи що він був священником. "

Трохи душно від порівняння зі святим. Не моє, і цього святого забагато усюди. Та їй це важливо. Хоч порівняння й справді символічні. 

Ну я почав говорити про записку Якуба. Або "Gay Kristian Scandal" або GKS. 

Дарка вирішила це недоречним. "Розповідати про кохання після того, як ти помер? Це жахливо, ранить близьких і заважає змиритися зі смертю. До того ж в культурі людей гомосексуальні стосунки неприйняті".

Я себе більше асоціюю з Віктором. Їй легше порівняти себе з Якубом. Мені легше уявити те що я хочу розповісти про кохання до когось, ніж щоб мені його визнали. Та помирати не зізнавшись, тягар.

Дарка погодилась що помирати з думкою про несказане кохання неприємно але. Але куди ж без але. 

"Після того, як людина помирає потрапляє до неба, він священник і мав би в це теж вірити, замість цього спричинив ненависть до себе. Хоча я б розповіла на його місці, але не тій людині в яку закохана. Бо це вже нагадує акт ненависті." 

Ну відверто Віктор не дуже вірить вірив бога. Але сподіваюсь йому там нормально.

Мені здається що я розповів би людині. Але не в листі, а в живу. Якщо зізнаєшся в почуттях, то хоча б знай взаємні вони чи ні.

Хоча чуючи думки Якуба, оце вже шось перехтілося мені казати в лице. Думаю зі злості він міг би навіть вдарити його.

Бо він прочитав після похоронів. І думав що якби його тіло було не під землею, а тут то вбив би труп. Очікував там якесь сльозливе прощання, а не "Я тебе все життя кохав". У діда все з ніг до голови перевернулось. І втратив ту щасливу картинку що мав.

" Ось тому дії зі сторони Віктора я ще більше засуджую. Хоча, в них якісь дивні відносини. Пам'ятаєш що було до? " 

Разом вони ще ті овочі, Якуб жалівся на життя, стосунки та те як йому тяжко ну а той його маніпулював, щоб той не втік кудись де краще без нього, вживав наркоту. Та й таке.

Обом користь і щастя. Хоч й не довготривала, адже картинка зруйнувалася. Якуб не дурень і ним не був, розумів що було щось не так. Не хотів щось робити. Але ніж в серце? правда стала зброєю зсередини, яка не дасть спати найближчі роки.

"Хех, добре що зараз правда одна і таких виборів не треба робити". Звучало недоречно, та

Дарка себе заспокоювала. Я знаю що в неї є ОКР по її думках очевидно, може запропонувати їй шось? Взагалі вона щось п'є?Треба йти до Ґордона.

Весь інший час вона була напружена. Я тепер теж, дихати тою напругою це те саме що душити себе. Розмову вести неможливо.Ані сенсу, ані толку. Тільки біль.

Якось закінчили на, тому що ми з нею  погодились що брати дитину з дитбудинку, щоб ніхто не подумав що я ґей, якось по дебільному. Бо всі думали що він педофіл.

Як відбувається зворотній екзорцизм ? Це коли демон просить у священника вийти з дитини. Люблю такий гумор. 

"Стало тривожно, бо Ксеня була б цією дитиною" сказала Дарка, але засміялася. Ну, грішно й смішно.

Він охолоне і надіюсь пожаліє Віктора. Час лікує. Чи не так?

"Не помітила за собою лікувальних властивостей. Все тільки буде, смерть як скринька Пандори."

До речі я тоді ще згадав за сварки та майже чи не бійки Жені та Куби. Ух, спекотно та лячно.

Відчув сироти по тілу, її тон. Знаю що буде погано, не знаю чому. Але кінець такий самий. 

"Така воля божа."

Ну от вона серйозно?

Думаю Дарка сама ще людина. Бо бісить на тому ж рівні. Бо вірить в потойбічне, щоб не зіткнутися з реальністю.

Янголи є, бог вочевидь, помер.

Поки думав то на місті Дарки була тільки записка що вона пішла, і маленька зірочкою в кутку. 

Зірочка надії?