Ціна правди

Віктор 1 Байка?

Майовка 1995 року. Я з Якубом і ще кількома знайомими поїхав до озера. Пожарити шашлики та й таке. Нічого особливого не передбачалося. Але почало сутеніти, та й мені стало холодно, то я й виліз з води. Якуб не хотів купатись, та й ніхто його не штурхав. І так хтось мав би слідкувати за вогнищем і шашликами.

Ну то я й сів, вкрився коциком. Але бачу, що щось не те з ним. Він, як зазвичай, почав віднєкуватись, мило усміхаючись. Та видно було, що він нервується, тож я сказав, щоб не переживав, ми ж свої. Знаємо один одного з дитинства, врешті-решт. Він мовчав, мовчав. Врешті тяжко вдихнув і глянув так щиро.

Мені перехопило подих, я зніяковів якось. Але ніяковість перейшла в страх.

Якуб сказав, що згадалася ситуація з дитинства. Бо ми почали говорити щось там про батьків і оце все. То в нього він пішов на той світ ще до його народження. Але Якуб сказав, що він "хотів повернутися". У мене очі вилізли з орбіт. Що? Мені страшно, і враження, що Якуб дахом поїхав.

Слабо віриться, розкажеш, може, більше? Він перебив мене і сказав, що я йому не повірю.

"Але я змучився. То бачив я і мама, але ми про теє не говорили. А я досі не тямлю, що відбулось. Бо він повернувся тоді."

Якуб глянув на мене, мабуть, дивлячись на реакцію. А я просто слухав. Ну, а він так само просто продовжив.

"Я ж його тільки на фото бачив. Але тоді мати не сказала, що він помер, мені зо 3 роки було. Я виглянув у вікно і бачу, що батько. Я й спішив відчинити двері. Крикнув, що тато прийшов. А мати заверещала, щоб я відійшов, що то не батько, а чорт. Вона швидко обсипала вхід сіллю разом з віконними рамами. Вона побігла шукати святу воду, а мені наказала сидіти і з ним не говорити."

Я завжди вірив Якубу. Але чи каже він правду?

Якуб сказав, що його батько, той біс, стогнав і просив впустити, бо ж скучив і хоче побачити "синочка".
"Я так хотів встати і відчинити двері. Але боявся мами. Однак щиро вірив, що тато прийшов."

Я обурений тим, що йому не сказали, що він мертвий. Можливо, то була така сильна віра, що він прийде, що таке й привиділось?

"Я вже не витримав, то підійшов до дверей послухати, бо все стихло. І чую мама ззаду, відштовхнула мене вбік, відчинила двері та вилила на нього святу воду. Я не бачив, та чув, як він виє, прокльони кидає. То мама почала молитись, і від нього калюжа залишилась.

Мене досі та подія турбує. Мама сказала, що то біс, нечиста сила, яка хотіла нас на той світ затягнути. Але що це було насправді?"

Ми з ним кілька хвилин сиділи мовчки. Він не вимагав нічого, але я вже бачив, що інші вертатимуться зараз, і взяв його за руку.

Я так йому й сказав, що не вірю, що то був чорт. І думаю, що то вигадка.

"Я бачив те, що бачив. Може, це й не біс. Але ти священник. Це ж могло бути щось демонічне."

Може й було, але яка цьому правдоподібність? Ти був дитиною. Може, це одні з тих таких щирих снів, що здаються правдою. Але навряд воно відбувалось на яву. Ам оже, то взагалі був пияк? А знаючи його маму, я не здивований, що вона почала його святою водою поливати, може, так перестав би накидатись? Ха-ха.

"Мені не смішно."

Я трохи стиснув його долоню. Мені жаль, просто в дітей багата уява, тож... якось так.

Прийшли інші хлопці, я відпустив його руку. Сіли в машину, а там свій настрій і інші теми розмов.

Мій бідолашний Якуб. Мушу з ним поговорити. Я не зможу його переконати, що то байка. Та я не можу допустити, щоб він почувався зле. Спочатку через те, що не казав, а потім сказав, і йому не вірять.
Зараз шукатиму щось у Біблії. Може, і справді щось є? Хоча б слова, якими я зможу піднести йому дух.

Мій Якубе, навіть якщо я не вірю, я буду з тобою.