Медовий Сапфір

1.

Понеділок. Сьогоднішній ранок - це справжнє жахіття. Вчора, я забагато випив із Назаром. Це було помилкою. Я маю собі десь записати, більше з ним не пити та не погоджуватися на ті кляті ігри, в які я постійно програю і маю виконувати його дурні завдання.

Приїхати на роботу маршруткою. Серйозно? Та я в житті не користувався цим транспортом. Навіть не знаю, як тут розраховуватися і де мені виходити. Я ледь знайшов зупинку і допитався людей, який номер маршрутки мені потрібен, щоб доїхати до мого офісу.

Зайшовши у транспорт, я заплатив за проїзд, роздивляючись ікони та дивні картинки, що висіли у салоні водія. Зрозумів, що усі сидячі місця зайняті та попрямував уперед, адже ззаду мене була ціла купа людей. Транспорт рушив і мене затрусило. Ще не вистачало мені тут носа зламати. Відчуваючи, що я зараз упаду, я заплющив очі, але щось цьому завадило. Хтось виставив свою руку переді мною.

- Усе гаразд? - запитав жіночий голос.

Розплющивши очі, я побачив блакитно-зелені очі, що ховалися за чубчиком, шоколадно-коричневого волосся, дівчини зі світло-смаглявою шкірою. А ще, трохи глузливу посмішку.

- Ви цілі? - знову запитала та, примружившись. Посмішка стала м'якішою.

- Так. Дякую. - сказав я, підвівшись. - Пробачте.

- Наступного разу, спробуйте триматися за поручні. - вона тикнула на них пальцем, вигнувши брову та повернулася до свого телефону.

- Гаразд... - я відвернувся, взявшись за ті поручні та поправив свої окуляри, які ледь не злетіли, під час невдалого падіння.

Усі люди бубніли про щось своє. Я нервово поглядав на годинник, адже боявся ще більше запізнитися та не встигнути на зустріч. Її й так довелося перенести, через вчорашні посиденьки.

Сьогодні, я навіть не мав часу підібрати собі одяг, тому довелося одягти перший ліпший коричневий костюм з бежевою сорочкою. Почуваюся некомфортно, ще й голова болить. Ну хоч Назар зустріне мене на зупинці, адже, йому потрібен доказ того, що я й справді приїхав маршруткою.

Дівчина біля мене злісно цокнула і я, на мить, повернувся до неї. Вона була у чорній спідниці форми олівця та у шовковій темно-бірюзовій блузці. І на підборах.

- Яна, а цей твій друг точно нормальний? До зустрічі двадцять хвилин, а він переніс її на годину. - сказала та, подзвонивши комусь.