Ми йшли по площі, кожен крок відчувався як новий початок. Навколо нас були будівлі, яскраве сонце, але водночас усе виглядало дещо іншою реальністю, що не зовсім відповідала нашій попередній. Я відчувала, як земля під ногами змінюється, але разом з тим було і щось знайоме, ніби ми повернулися додому, тільки з іншого боку.
Влад йшов поруч, і його погляд був сконцентрований на чомусь вдалині. Можливо, він відчував те ж, що і я — цей світ давав нам можливість вирішити, ким ми будемо далі. Я озирнулася назад, і місце, де ми стояли раніше, розтануло в тумані, залишивши лише спогади. Це був новий етап, новий світ, і ми повинні були вирішити, як ми в ньому будемо жити.
— Ти відчуваєш це? — запитав Влад, дивлячись на мене. — Ми не просто змінили світ, ми змінили себе.
— Так, це як... все стало чіткішим, — відповіла я, розмірковуючи. — Ми наче стерли межі між тим, ким ми були, і тим, ким можемо стати. Але тепер... я не знаю, з чого почати.
Влад підійшов до мене, і ми зупинилися, поглядаючи на нескінченний простір перед нами. Це було наче порожнє полотно, на якому ми могли залишити свій відбиток. Я відчула, як тривога відпускає, і на її місце приходить нове почуття — свободи.
— Я думаю, нам треба зрозуміти, що ми хочемо створити в цьому світі, — сказав він, тримаючи мою руку. — Якщо ми вже маємо змогу змінювати реальність, ми повинні розуміти, як правильно використовувати цю силу.
— Так, але ми не можемо діяти необачно, — додала я. — Якщо ми візьмемо на себе цю відповідальність, треба бути готовими до всіх наслідків. Ми вже змінили стільки чого, але зараз ми повинні думати про те, що буде далі.
Влад кивнув і заспокоїв мене поглядом. Ми стояли на порозі чогось великого, і це не давало мені спокою. Я розуміла, що кожен наш крок тепер може змінити не тільки нашу реальність, а й реальність всіх, хто нас оточує.
— Можливо, для початку треба знайти тих, хто також опинився тут, — сказала я, згадуючи наших друзів, людей, яких ми зустрічали на своєму шляху. — Ми не самі в цьому світі.
— Так, і я відчуваю, що ми не єдині, хто здатний змінювати реальність, — відповів Влад. — Тут точно є інші. Нам потрібно зрозуміти, хто вони, і чи готові вони до змін, які ми принесемо.
І ми пішли далі, продовжуючи досліджувати цей новий світ. По шляху ми натрапляли на інші місця, де реальність теж виглядала не такою, як раніше. Вуличні вогні, що горіли, здавалося, були в іншій колірній гамі, а люди, яких ми зустрічали, дивилися на нас з певною цікавістю. Це було місце, де всі ті, хто змінював реальність, залишали свої сліди.
