Темрява почала рухатися, огортаючи все довкола. Ліс, який лише кілька хвилин тому здавався живим і затишним, тепер перетворився на місце загрози. Гілки дерев витягувалися до нас, їхні тіні приймали форми химерних створінь, які здавалися надто реальними.
— Тримайся! — крикнув Влад, схопивши мене за руку. Його книга світилася яскравим зеленим світлом, яке пробивало темряву.
Моя книга теж ожила. Сторінки самі відкрилися, і з них вирвався золотий промінь, що освітив наш шлях. Усі тіні відступили, наче світло було для них нестерпним.
— Що нам робити? — запитала я, намагаючись не показати свого страху.
— Спершу треба зрозуміти, чого вони хочуть, — сказав Влад. — Тіньовий сказав, що кожен наш крок вперед коштуватиме нам чогось. Але що саме?
Ми рушили вперед, і темрява почала згущуватися перед нами, утворюючи щось схоже на бар'єр. З нього вирвалися постаті, які здавалися нереальними, але водночас знайомими.
Я завмерла, коли побачила перед собою свою молодшу версію. Це була я у віці восьми років, налякана і самотня. Я згадала той день, коли вперше відчула, що залишилася без підтримки. Це був момент, який я намагалася забути.
— Ти завжди боїшся помилитися, тому що думаєш, що тебе засудять, — промовила ця маленька я. Її голос був моїм, але звучав так, ніби йшов звідкись ізсередини.
Поруч із Владом теж з'явився хтось. Це був він сам, але значно старший. Його обличчя було втомленим, а в очах блищала злість.
— Ти думаєш, що можеш довіряти іншим? Подивися, до чого це приводить. Тебе зрадять, як завжди, — сказав цей старший Влад, дивлячись на молодшого себе з гіркою усмішкою.
— Це пастка, — прошепотів Влад. — Вони намагаються змусити нас зупинитися.
— Але як їх подолати? — запитала я, відчуваючи, як у моїй душі піднімається хвиля старих болів і страхів.
— Тільки прийнявши це, — відповів Влад, стискаючи свою книгу. — Прийняти свої страхи, але не дозволити їм керувати тобою.
Я заплющила очі й зробила глибокий вдих. Ці страхи — частина мене, але вони не визначають, ким я є. Я відчула, як книга в моїх руках засяяла ще яскравіше. Коли я розплющила очі, маленька я розчинилася в світлі, а разом із нею зник і біль минулого.
