"GARANT-15"

Три

   Не тільки діти, а і дорослі одягались в чудернацькі, та, інколи, лякаючі костюми. Вони оточували вулиці, будинки, розважались та святкували Хелоувін. Вони були і на на всіх пляжах міста, проте не у великій кількості. Зазвичай пускали ліхтарі у вигляді гарбузів із розмальованими лицями чи фотографувались.

   Не до веселощів було редактору колись відомого журналу Ендрю Ханкоку. Мало того, що одяг тепер брудний, так ще й вітер здійнявся сильніший і хлопцеві стало так холодно, що і захворіти недалеко. Благо, що він встиг відкинути свій портфель на пісок, уникнувши втрати багатьох важливих документів.

Ендрю швидко виліз із води і кілька раз підпригнув на місці, стряхуючи воду.

   — Що це, в біса, було? — хлопець повернувся до об'єкта, який став причиною його падіння. Але це був ні камінь, ні будь-який інший предмет. Перед ним лежало жіноче тіло, вбране в промокшу до кожної ниточки сукню білого кольору. Морські хвилі почергово омивали його.

   Спочатку Ендрю злякався, думаючи, що дівчина мертва, але, помітивши, що вона дихає, одразу заспокоївся. Він присів біля неї і побачив викинуту на берег пляшку від шампанського.

   — От п'янчуга. Це ж треба, — промовив він із розумінням. Йому самому хотілось зараз напитись до чортиків і усе забути.

   Ханкок перевернув її на спину і помітив, що вона зовсім не замерзла. Її губи яскраво рожеві, шкіра, хоч і бліда, але живого кольору, руки та ніс теплі.

   — Одяг з минулого — не найкращий костюм на Хелоувін. І алкоголь — не солодощі.

   Ендрю похлопав дівчину по щоках, але та, у відповідь, мирно видала звук, схожий на муркотіння котеняти і перевернулась на бік. Тоді хлопець вдався до інших методів: почав трясти її за плечі і гукати.

   — Хей, прокинься, хе-ей. П'янице. Прийди в себе скоріш, тут не можна спати!

   Дівчина жалісно завила і розкрила повіки. Ендрю відпустив її. Вона втомлено протерла очі вологими від морської води долонями.

   — О, Старійшино? Це ти? — вимовила дівчина трішки хриплим голосом.

   — А? — перепитав Ендрю.

   — Чому у тебе волосся не біле, а обличчя не покрите лініями. Чи як там... зморшками... А! Ти помічник Старійшини! Але чому ти прийшов один, раніше, якщо у Старійшини прийти не виходило, мене відвідувало кілька його помічників, — роздумувала дівчина.
Ендрю стало малість лячно. Чого тільки він не подумав про бідолашну.

   — А тепер, кого мені викликати? Швидку чи поліцію? — запитав хлопець.

   Дівчина посміхнулась.

   — Ого, у інших помічників Старійшини такі дивні імена, — з хохотом промовила красуня.

   — Оу, здається, тут потрібні усі, та ще й нарколог в придачу, — відповів хлопець.

   — А де це ми? — дівчина озирнулась навкруги та піднялась з піску. — Де мій корабель? Де «GARANT-15»?!

   Вона почала топтатись на місці, обертаючись навколо себе та нервово теребила пальці. Їй стало страшно, дуже страшно. Все тіло дівчини напружилось, вона не розуміла, де знаходиться, і що їй робити. А людей навколо вона прийняла за привидів, тому ця ситуація вселила в неї жах та паніку. Дівчина зажмурила очі та обійнялла себе руками.

   — Хей... ем.. — Ендрю підбіг до неї. —Послухай, як тебе звати?

   — Джемма...

   Вона хвилювалась і тряслась.

   — Добре, Джеммо, ходімо зі мною. Домовились? — Ендрю похлопав гарпію по плечу. Її поведінка збила хлопця з пантелику.

   — Мені приснився страшний сон. Один привид допоміг мені, і мене викинуло з Бермудського трикутника. Було так холодно, боляче і лячно... Я хочу, щоб це був сон. Хочу назад на свій корабель, — розповіла Джемма.

   — Згоден, це жахливий сон. Ходімо, я відвезу тебе у лікарню. Багато ж ти випила...

   Ендрю почав легенько штовхати дівчину уперед, приобійнявши за плечі. Та наче б то піддалась. Гарпія розплющила очі і глянула на хлопця. Він здався їй незвичайним, навіть привабливим. Вона відчула у ньому живу душу, якої не бачила ні в кого раніше. Але, найголовніше, не бачила у ньому нічого потойбічного.

   — Ти ж... людина? — Джемма раптово відскакнула від хлопця із жахом на нього витріщилась.

   Ендрю ж підняв одну брову.

   — Не рослина ж. Не бійся мене, я відвезу тебе до лікаря і він тебе огляне. Тут немає нічого страшного.

   — О Боже! — дівчина раптово впала на коліна і втратила свідомість. Здається, ця подія стала для неї справжнім шоком.

   — Чудово... — вимовив Ендрю, важко видихнувши повітря.