-Еммм.. Ну.. Я... Ну добре а куди?Збентежено відповіла я.
-В парк а там вже сама побачиш. О сьомій в суботу, добре?Спитав люб'язно Стів.
- Добре.) З дурнуватою усмішкою сказала я.
Кет поглянула на мене, і я стала розуміти як це, посмішка від вуха до вуха.
Вона цілу дорогу не відставала від мене і розпитувала про ВСЕ. А я лише продовжувала йти незважаючи на неї уваги.
-Ну от ми і в дома..Відкриваючи двері сказала я.
-Ну може хоча б зараз розкажеш що це за хлопець? З усмішкою запитала Кет.
-Це просто мій друг... Відповіла я.
-Ну так, звичайно друзі.Друзі ж запрошують своїх друзів кудись сходити...З розчаруванням в очах сказала Кет.Доречі.. Мені пора вертатися до дому. Зустрінемось в школі)
-Ага "Допобачення міс Стівенсон ". Серйозним голосом з сарказмом сказала я і засміялася.Кет підтримала мене.
Я закрила двері і пішла на другий поверх. Я тримала рюкзак за його ручку і волочила по всьому. По підлозі, сходах, пилюці, всьому що траплялося в мене на шляху.Ну а що? Ви хотіли побачити мене після восьмого уроку щастливою і бодрою? Ні.. Не сьогодні..Коли я "доповзла" до своєї кімнати, я кинула свій рюкзак в кут і пішла шукати наушники.
-Чому завжди коли вони потрібні їх нема!?
Я вляглася на ліжко.
-Цікаво, а Стів мене запросив на побачення чи просто як друга погуляти?І Алекс... Чому він завжди біля мене крутиться.. ІДЕЯ! Можливо я зможу знайти ту саму школу? Так я відволікусь від усього..
Я піднялася. Витрусила з рюкзака весь непотріб, тобто книжки зошити і т. д. І взяла з
собою складний ніж(ну, мало що може статись.), ліхтар, мотузку, чорне покривало і...
Лак для волосся? Ну на всякий випадок візьму:D. Я вийшла з дому і поклала ключі під декоративну жабу яка стояла біля озерця на нашому подвір'ї.Йдучи туди мені було трохи моторошно тому я порилася в рюкзаку і поклала ніж в кишеню моїх джинсів.
-Так краще.Подумала я і усміхнулася.Я й не замітила як підійшла до неї. До школи..
Я підійшла ближче і зайшла всередину. Я побачила багато сходів. Деякі вели в нікуди... А деякі продовжували шлях інших. Я почала підніматися на верх. Декілька разів я чуть не провалилася, але я вже не дивуюся. Це ж я! Коли я нарешті піднялася на дах в мене з'явилося легке відчуття Дежав'ю*, але це й не дивно.. Мені ж це снилось, як не як. Мою увагу привернули краєвиди. Звідси було видно все місто. Я почала знову ритись в рюкзаку в пошуках телефона. Але найшла щей чорну товсту ручку і мій блокнот з нерозграфленими листками в якому я завжди малюю. В мене з'явилась інша думка на рахунок цього. Я сфотографувалась на фоні краєвиду і почала змальовувати все що тільки бачила. В результаті я зрозуміла що мені прийдеться це вставити в рамочку😂! Я заховала блокнот з ручкою і вирішила повертатись до дому.Вже вечоріло. А в цій школі взагалі потемніло.Я взяла ліхтарик в руки, включила його і почала спускатися.Але тут..
-Слухай сюди, віддавай телефон і все цінне що в тебе є! Крикнув один з двох незнайомців.
-А інакше що? Нахабно спитала я.
Вони ж у відповідь показали бейсбольні бити і ножі. Я кинулася вверх по сходам.. І зрозуміла що даремно... На верху нічого крім.. ЗАПАСНОГО ВИХОДУ! УРА! Я побігла туди. Незнайомці доганяли мене. Я не думаючи відкрила двері і побачила.. ЩО!? ЧОМУ ТУТ НЕМА СХОДІВ!? Я в розчаруванні закрила двері.
-Що нема куди бігти? Давай віддавай нам все що є. Сказав вже на цей раз інший незнайомейь.
-Добре, добе тільки залишіть мене в спокої.Протараторила я. Я вже хотіла й дійсно діставати телефон. Але в мене сяйнула інша думка. Я не показуючи що я взяла вхопилася за лак для волосся і бризнула їм в очі. А потім ще й вирубила їх ним одним ударом. Я зв'язала їх моїм чорним покривалом і прикріпила до початку прірви мотузкою. Надіюсь їм сподобається вид.. Обламки сходів, безодня..Прекрасно!Я повернулася до нормального виходу (вже зі сходами) і почала спускатися. Я вже хотіла бігти звідси бо від мого "арсеналу" нічого не залишилося крім ножа.Але мене без всяких пояснень ззаді хтось хапає за руки. Я стараюсь вирватись але той рукою прикрив мені рот і не залишив мені змоги рухатись.Я вже готова була вкусити його за пальці.. Але навіть я відчула як хтось вдарив його по спині. Він впав без свідомості. Я обернулася й побачила..
-АЛЕКС!?
-Ну так, а кого ще ти очікувала побачити?
-Нуу, незнаю.. Стоп, як ти тут опинився?
-Ну я...Емм.. Прошу, тільки не думай що я слікував за тобою!
-Знаєш, саме так це зараз виглядає. Через сміх промовила я.І доречі тоді чому ж ти тут?
-Добре, тільки обіцяй, що не будеш сміятись.
-Ну добре.. Тільки не знаю що саме може бути таким смішним.
-*тяжко видихає*Я сюди приходжу щоб..
~•••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••~
ПОМОЖІІТЬ!
Хей народ) Я скоро буду робити опис. Тільки мені важко знайти фото які підходять для характеристики персонажів.Можете допомогти? Надсилайте свої варіанти, буду рада переглянути. Продовжуйте бути активними)
Ваша dead_miss)
