Сіра мишка, чи вже ні?

Настав час змінитися!

Сьогодні я прокинулася з хорошим настроєм. Зробила сніданок брату, одягла чорну сукню до коліна і чорні туфлі-лодочки. Відвела брата в школу, а сама вирішила, що школу прогуляю - ВПЕРШЕ. Все таки сьогодні день змін - "Привіт нова Даша, привіт нові знайомства, привіт нове життя, прощавай минуле!"
Для початку я пішла до стоматолога. Лікар чаклував над моїми зубками дві години. І ось нарешті я можу подивитися в дзеркало.
- Вааау - сказала я. Знаєте, що я побачила? Білосніжні, рівні зубки без брекетів. - Дякую! - я обійняла лікаря, і розрахувалася. Такс, уже 10:16, далі я вирішила сходити до косметолога.
- Доброго ранку. - привіталася я з лікарем.
- Доброго. Що вас цікавить?
- Хотілося б покращити стан своєї шкіри...
- Так, я вас зрозуміла. На яку суму розраховуєте?

- Не важливо.

-Добре, лягайте. - жінка показала рукою на кушетку.

Майстер робила мені різні маски, і інші різні невідомі мені прийомчики.
Пройшло десь 2 - 2,5 години. І я почула ці дорогоцінні слова:
- Все, можите дивитися.
Я не могла нічого сказати, я просто була в шоці. Я можу бути красивою?
- Дякую- я посміхнулася, своєю уже білосніжною посмішкою і розрахувалася.
Тепер до окуліста.
***
Мені зняли окуляри і одягли лінзи. Я вже до них звикла, але ніяк не можу звикнути до свого відображення в дзеркалі.
Уже 18:56, у мене немає сил більш ні на що. Я не звикла до таких змін і наскільки насиченого дня. Тому на сьогодні змін достатньо. Ну крім одного... По дорозі додому я зустріла хлопця, який роздавав листівки, з рекламою клубу боксу. Я вирішила, якщо змінюватися, значить не тільки зовнішньо та морально, а й фізично, тим більше, я хочу вміть захистити себе, а не як завжди терпіти і чекати доки це жахіття закінчиться. Тож я подзвонила за номером і домовилася з тренером. Тепер я ходжу на бокс у понеділок, середу і п'ятницю на 18:00 і до 20:30. Надіюся, що все буде добре.
Що ж, оскільки сьогодні понеділок, і сьогодні на заняття я не встигла, то післязавтра заняття і мені потрібно все купити для нього.
Да, я починаю транжирити гроші.
Коли я прийшла додому, то мене не впізнав брат, це було смішно і одночасно приємно.
Так як вже вечір я пійшла класти спати брата.
- Добраніч - сказав брат.
- Добраніч - сказала я, та поцілувала його в щічку.
Потім пішла одягла піжамку, та лягла в свою улюблену постіль. Я завтра знову не йду в школу... А знаєте, це приємно, прогулювати, але і страшно... А можливо мене хтось із знайомих зустріне і розкаже вчительці, я ж ніколи ще не прогулювала...
Завтра теж важливий день. З цими думками я непомітно заснула.