Сіра мишка, чи вже ні?

#19

POV Єгор

За цією малишкою, я дуже давно спостерігаю. Чому? Да сам не знаю, просто одного разу побачив її, десь років 3,5 назад, вона виходила з торгового центру разом з дівчиною, яка мала рожеве волосся, як я пізніше дізнався, це була її подруга, а звали її Христина. Мені чомусь стало цікаво дізнатися більше про Дашу і я почав шукати інформацію на неї та її сім'ю, приставив до неї людей, які весь час за нею слідкували. А я чекав... Чекав того моменту, коли вона буде готова зі мною зустрітися. Я як звір, який вийшов на полювання і слідкував за своєю жертвою, дізнаючись про неї все, щоб напасти, забрати в своє лігво і більше не відпускати... Ніколи... Ця дівчинка, як тільки я побачив її, стала моєю, раз і назавжди...Звичайно, вона не здогадується про мої плани, покищо я для неї лише "начальник", наглий, але в той же час дружелюбний, погодьтеся до неї я адекватно відношусь.

 І звичайно вона не буде вбивати людей, я просто не дозволю, щоб моя маленька дівчинка, зробила щось, а потім про це сильно шкодувала, повірте, щоб звикнуть до вбивства потрібно дуже багато часу, а перші рази взагалі вибивають тебе з колії, ти ходиш сам не свій і тобі жахливо, як морально так і фізично. Хочеться напиться і накуриться, щоб забути навіть як тебе звати, щоб заглушити всі жахи, що відбуваються в твоїй голові. 

А вчу битися і стріляти, мою Дар, лише для того, щоб вона могла оборонятися, але покищо не в моїх планах, щоб вона про це дізналася.

***Реальність***

POV Дар

Я стою, ноги на ширені плечей, тримаю у трішки зігнутих руках пістолет, Єгор стоїть ззаду мене в притул, тремаючи свої руки на моїх руках, допомагаючи прицілитися в маникена. Погоджусь, ця близькість мене бентежить, хлопець стоїть так близько до мене, що я відчуваю, як спокійно і рівно в нього б'ється серце, а от моє навпаки, напевно скоро випригне з грудей.

- На рахунок 3, нажимай курок. - почула я спокійний, серйозний голос хлопця.

У відповідь, я нічого не сказала, це наказ і я повинна слухати. Хоча чому я обманюю, я й сама не проти пострилять в маникени.

- Один... - голос його був холодним та зосереджиним, - два... - моє серце почало битися швидше.

- Три! - одне слово, три букви, але після нього серце пропустило один удар, я закрила очі і нажала на курок... 

Звук пострілу, і в мене шок. Я стою і нічого не чую, не розумію, так ніби я в іншій реальності. Єгор відійшов від мене, став спереді, щось говорить. Але я нічого не чую, голос його йде ехом і я не розумію його слів. Відійшов... Я й далі стою, ніби у якомусь вакуумі... "Я вистрелила!" - єдина думка в моїй голові. Це могла бути жива людина, дитина, жінка, я могла когось вбити. На цей раз, я влучаю, хай і з допомогою Єгора, в маникен, а на наступний раз це буде тварина, чоловік, жінка чи можливо дитина? В кого вистрелю я? Кого я вб'ю? Хто помре від моєї руки, хто через мене більше не побачить сонця?

Холод, вода... І тут до мене дійшло, що по мені стікає вода, а переді мною стоїть нажаханий Єгор.

- Ти на мене не реагувала, стояла і взагалі була не в собі, вопщем воот... - Єгор говорив якось занепокоєно. Хоч я й знаю його зовсім мало, можна сказати, що зовсім не знаю, але не думала, що йому притаманні такі риси характеру... Ладно потім розберемося.

- А можна було обійтися без води? - голос мій прозвучав неприродньо хриплим..

- Те не реагувала ні на що.

- Ладно, проїали. Дай свою футболку! - тепер голос мій звучав впевнено, і були помітні нотки наказу.

Єгор здивовано подивився на мене, але все ж таки дав футболку, яка мирно лежала в кутку, біля колонок. Я повернулася до нього спиною і зняла топ, бо він був повністю мокрим, Єгор в цей час пристально спостерігав за мною, але я розуміла, що він нічого не бачить крім моєї спини. Ну звичайно, він не очікував, того що я тут перед ним роздягнуся. Взяла його футболку і швидко одягла її. Хлопець все ще дивився на мене, я ухмильнулася і підійшла до боксерської груши. На сьогодні пострілів достатньо. Я ніби як не в адекватні почали сильно бити грушу, до болі в костяшках, я бачила які червоні кулаки, але не переставала її бити,. поки мене не відтянули від неї. 
Я знаю, глава вийшла коротка і не дуже цікава, прошу мене вибачить) Думаю, наступна вийде більшою і цікавішою💗