Сіра мишка, чи вже ні?

Переїзд!

Я прокинулася від того, що на моїй кроваті хтось пригав. Я ледь відкрила очі і побачила Макса. Ні, ну що за наглість? Не можна просто поспати?
- Уйди, я хочу спати - сказала я і кинула в брата подушку.
- Ауч! Нікуди я не піду, вставай, ми сьогодні переїжджаємо! Вставай! Ну Дашааа, вставай...!
- Та встаю я, встаю... - у мене є лише брат, у брата є лише я, тому ми піклуємося один про одного, не дивлячись на вік. Я дуже рада, що в мене такі стосунки з братом.
Брат пішов, а я встала зі своєї кроватки і пішла у ванну.
Ви напевно не розумієте, що відбувається? Постараюся швидко пояснити. Сьогодні вже 2 червня і ми з братом переїжджаємо. Ура! В останній шкільний день я забрала наші документи. Що відбулося за цей місяць? Ми з братом ходили на бокс (він в молодшу групу, а я в старшу), у мене швидко все почало виходити, тренер пропонував почати їздити на змагання, але я відмовилася, тому що займаюся лише для себе. Я розійшлася з Владом (хто забув то це мій хлопець, уже колишній), я вам раніше його трішки описувала. Так як, коли я почала змінюватися, змінився і мій смак, хоча він мені ніколи сильно на вигляд не подобався. Був таким як недавно я, сухим. На думці лише: книжки, навчання, ми разом робили уроки і ходили в музеї - це все наше спілкування, не було жодних спільних тем окрім навчання, тому я зрозуміла, що ми не пара, до того ж він - це моє минуле, з яким сьогодні я повністю прощаюся. Вас можливо цікавить чи з'явилися в мене друзі, як відреагували одноклассники? Одноклассники були в шоці, деякі хлопці хотіли почати спілкування, але я всіх відшивала, тому що знала що маю поїхати... За мною старався приударити Женя - це хлопець з боксу, ми там і познайомилися, він русявий, середнього зросту, з карими очима, підкачений, але не мій типаж, я його відшила і ми більше взагалі не спілкувалися. Ну ось і все. Так пройшов мій місяць.
Я вийшла з ванни, так як за той час, що я вам розповідала, я все зробила (туалет, душ, накрасилася: брови, вії, зав'язала хвоста). І пішла на кухню, там мене вже чекав зібраний брат, він був одягнений у полосату футболку і чорні спортивні бріджи.

А я ще в халаті ходжу. Ну нічого, я швидко одягаюся (автор: прям ідеальна коханка...). На сніданок, я просто залила пластівці молоком і ми швидко поїли. Після, я пішла в свою кімнату і одягла плетений капелюшок, сонцезахисні окуляри, оранжево-синій шарф(хустинка, зав'язана на горлі), білу футболку, яку заправила в джинсові шорти, на руку одягла чорний браслет з бісеру, а на ноги босоніжки.

Визвала таксі, взяла 2 чемодани та 1 сумку. 1-ий чемодан (маленький) - Максима, там одяг, іграшки та боксерські перчатки), 2-ий чемодан (великий) - мій, в ньому одяг, взуття моє та брата, боксерські перчатки, еластичні бинти, бутилка води, зубні щітки, зубна паста, шампуні, мило, гелі для душу і т.д.. В сумці лежить їжа на дорогу, гроші, кредитна картка, документи зі школи, на будинок і т.д., телефон, плеєр, фотоапарат, навушники і моя косметика. Я в останній раз обійняла свою кроватку, подивилася кожну кімнату, чи нічого не забули. Забрала сумки мою і брата, закрила квартиру і ми спустилися вниз. Квартиру продавати не буду, бо якщо будуть справи в Переяславі, то буде де переночувати. Байк на якийсь час я залишу тут, можливо заберу, а можливо і ні. Я ще не знаю, але шкода його тут залишати.
Таксі нас уже чекало, тому ми не гаючи часу загрузили чемодани і сіли в середину. Машиніст довго не хотів їхати, так як їхати до нашого пункту призначання близько 90км, але за окрему суму він все ж таки згодився, бо в автобусі їхати ніяк не хотілося. В машині працював кондиціонер, тому я просто розслабилася дістала плеєр з навушниками і почала слухати музику, мріючи про нове життя. Цікаво, а як би відреагували батьки на мої дії, чи схвалили вони б моє рішення, чи ні? По щоці зрадницьки покотилася сльоза, я швидко її витерла. Будинок в Києві уже куплений, його знайти було досить складно, тому що Київ - це місто квартир.