#13

1K 105 4
                                    

Привіт, мої любимі! Вибачайте, що так довго не писала, просто літо, друзі, вечори, ну думаю ви самі все добре розумієте.
Народ, якщо любите пошлості в книжках, історії про стєрв, то почитайте книжку "Жизнь стервы" на профілі @yulianoselivska1, це досить цікава книжка про життя однієї стєрвочки.
А тепер давайте трішки пригадаємо, що ж відбувалося раніше. Ботанка Даша, якій 16 років вирішила змінити себе, записалася на бокс, змінила манеру спілкування та зовнішність. Разом з молодшим братом Максимком перед літніми канікулами переїхали у великий будинок в Києві. Даша познайомилася з рожевоволосою Крісті, з якою проводить більшість вільного часу, та двома індюками Владом і Деном. Чи будуть вони в чотирьох дружити, чи можливо ні, можливо з них вийде дві гарні пари? Що відбудеться з Дашою та її перетворенням, чи стане вона справньою стєрвою, та чи подобатиметься це іншим? Ну а зараз дівчата прийшли до аквапарку і збираються провести там всю ніч. Приємного перегляду.
Я лечу з горки, стараючись не кричать, щоб нас не помітили. Хоча більше всього, через шум води мене навіть ніхто і не почує. Я лечу, лечу і ще лечу і ось я влетіла у теплу воду, яка боляче, але досить приємно вдарила мене по ногам. Я спокійно плаваю в цьомну невеличкому басейні, чекаючи Кріс, яка судячи по звукам вже "летить" до мене.
- Ну нарещі, і року не пройшло! - сказала я подрузі, яка щойно підпливла до мене, перед цим ляпнувшись з горки пузом у воду кричучи, як недорізаний свинтус. Це потрібно було бачити!
Так ми ще купалися досить довго, проїхалися по всіх горках і полазивши по різних дитячих качельках. На годиннику уже 5:56, ми дуже сонні вже і втомлені. До відкриття, ще дві години, тому ми вже будемо сушитися і думати, як виходити з будівлі.
***
Уже 7:45 ранку, ми з Крісті висохли та одяглися, по аквапарку уже хтось ходить і здається миє поли, чи щось типу того. Ми заховалися за одною із горок, за якою є 2-і пальми, за ними якраз нас не видно. Ще трішки просидівши у нашій схованці ми почули, як почали заходити люди.
- Час. - сказала я і ми вийшла із-за пальм. Старалися іти впевнено, але було страшно. Ось ми проходимо мимо персоналу.
- Допобачення. - сказали ми здивованим лицям людей і покинули будівлю. Вийшли за двері і почали дико ржать. Хууух, аж прес болить.
- Ну що по домам?
- Ага... - сказала позіхнувши я. І ми у повній тишені пішли додому. Я роззулася з усіма привіталася, переодяглася і завалилася в ліжко. Нарещі можна поспать. Як я втомилася...
Вибачайте за таку коротеньку главку. Як вам така манера глав? Щоб я спілкувалася з вами і нагадувала про минулі події. Ставте зірочки і не забувайте писати коментарі. Чекатиму 8 зірочок. Всіх сильно люблю!!!

Сіра мишка, чи вже ні?Место, где живут истории. Откройте их для себя