Знущання? О, це так знайомо мені... Біль, страждання... Коли ти ніхто і ніщо, лише пусте місце і машина для виконання чиїхось забаганок... Але в один момент все змінилося, в кращу сторону, ну мені так здавалося, друзі, клуби, алкоголь, нові знайомст...
Я вибігла в шоковому стані з будинку і побігла додому. Сльози просилися на зовні, але я з усіх сил трималася, я не буду плакать через якогось ідіота!
К сожалению, это изображение не соответствует нашим правилам. Чтобы продолжить публикацию, пожалуйста, удалите изображение или загрузите другое.
***дома***
Зняла верхній одяг, а сумку кинула в куток. Злість, безвихідь, страх - всі ці почуття переповнюють мене. Скільки всього він знає про мене... Максим, тітка, я з ними так давно не спілкуюся, а він про них знає... Цим можна скористатися! Я зайшла на кухню і поставила кип'ятитися чайник - потрібно трішки розслабитися. Завібрував телефон - дзвонила Ана, я скинула, немає настрою з кимось спілкуватися. Чайник закипів і я заварила собі фруктового чаю, взяла шоколадку і почала "заїдати шок", не знаю, як у інших, але мені це допомагає. Доки я їла я навіть не могла про щось думати, просто сиділа втуплена в стіну. Моє тіло трішки розслабилося і я захотіла спати, так як безсонна ніч давала про себе знати, зайшла в кімнату, впала на ліжко і "провалилася" в сон.
Прокинулася я в 17:39... А у мене назначене тренування з цим діб... кхм, Єгором. Розчесалася, одягла спортивні чорні штани, чорний топ, а на нього одягла чорний світшот. Ну потянуло на чорний, буває. Зібрала портфель: вода, eлестичні бинти, пістолет. Зав'язала високого хвоста, підкрасила вії, одягла чорну парку, та чорні "найковські" кроси. Гот блін. В уши втикнула навушники і включила на телефоні розслабляючу музику. Закрила будинок і швидком кроком направилася на провулок Рідгвей. Піднялася на 7 поверх і подзвонила в уже знайомі мені броньовані двері, за якими мене чекає цей тиран.
Двері відчинив той самий чоловік, що й вранці, я нічого не сказала, а просто пішла до "начальника" і без стуку увірвалася в його кабінет. І знаєте, що він робив? Грав у дартс! Ідіот. Всі дротики були влучені в центральну мішень... Стрьомненько стало.
Він повернувся до мене лицем.
- О, а я вже думав ти не прийдеш. - знову ця єхидна усмішка.
