Сьогодні був звичайний ранок. Я , як завше, прокинувся зрання, хоч була неділя і в школу не треба було йти, тож швиденько зібрався та пішов у парк на пробіжку. Найголовніше, що мені треба зробити так це - підготувати реферат про відомого співака та композитора, який жив у нашому невеликому містечку, де кожен день проходив однаково і нічого цікавого та пригодницького не відбувалось, тож ця видатна постать мене заінтригувала. Як потім виявилось, цей музикант Пітер Гарізон ще й зник без вісти підчас однієї з прогулянок лісом та пошуком творчого натхнення. Як стверджувала Вікіпедія він жив одинаком у лісі, неподалік від нашого міста, бо в нього була непереносимість викидів вуглекислого газу від транспорту, тому так він намагався зберегти й поліпшити стан свого здоров'я. Пітер народився у 20-х роках минулого століття, тож мене здивував і ще той факт, що він писав лише класику, тож я вирішив послухати кілька записів, щоб це більше наблизило мене до розуміння постаті Гарізона. Оскільки, як я вже казав, у нашому місті не відбувалося нічого захопливого, я вирішив зібрати друзів та на наступних вихідних сходити в покинутий будинок, де колись жив Пітер Гарізон. Весь тиждень я шукав більше інформації про композитора та вивчав карту місцевості, до речі, гуглкарти не змогли відшукати потрібне місце, тож довелось йти в архіви бібліотеки та брати карту, що використовувалась ще у минулому сторіччі.
І ось настав той довгоочікуваний день нашого походу, зібралися майже усі друзі, наша компанія на ці вихідні налічувала 5 людей: Лейла, Тарра, Майк, Джордж та власне я Джейк. Найкращим другом був Майк, ми почали спілкуватися ще в 5 класі, тож наша дружба триває вже 6-й рік, а з іншими ми познайомились у 8, 9, 10 класах, тому ми досить добре знаємо один одного. Сказавши батькам: " Бувайте, ми скоро повернемось!"- наша компанія пішла в ліс. Була тільки сьома година ранку і сонце ще не повністю викотилось з-за хмар, ми йшли, слухаючи спів пташок та спілкуючись на різні теми. На жаль, наш ліс не був просто хвойним, в якому легко йти, а був міщаним з багатьма ярами та піднесеннями. Спочатку нам дуже подобалось йти лісом, дихати свіжим повітрям, але потім почали чіплятися ці назойливі комарі, ще й треба було зійти з дороги та пробиратися через кущі. Лише надвечір ми дісталися місця призначення, коли ми вийшли на ту галявину, у всіх захопило подих від побаченого, адже там була так зелена травичка, на якій розташовувався дерев'яний будиночок, дах якого обріс рослинісю, навпроти входу в хатину було озеро, яке сторилося за рахунок невеликого водоспаду і все це знаходились у промінні вечірнього сонця.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
