-хлопця, заспокойтеся-крикнула я , і почала забирати Джеремі від Стіва, але в мене не виходило.
-перестаньте, мені набридло це все.- сказала востаннє я і побігла додому.
Всю ніч я проплакала, мені ніхто з них ніколи не замінить Лео.
Стів потім ще стукав в двері, і просив, щоб я відчинила, але я не зробила цього.
Від лиця Лео:
Пройшло літо. Аманду я знайти не зміг. Слова незнайомця боляче ранили моє серце, і всі факти свідчили про те, що Аманда зраджувала мене з Стівом, а потім втекла разом з ним. Відтепер я більше не вірю в любов.
За весь цей час до мене постійно липне Крістіна, одного разу мені здалося, що вона щось знає про Аманду, тому що вона дуже дивно про неї говорила.
Спогади:
-Лео, забудь ти її, я ж кохаю тебе,чому ти не хочеш бути зі мною? Її нема, вона втекла, ви більше не будете разом.
-я кохаю її, ми з тобою ніколи не будемо разом, зрозумій нарешті, знайди собі інше заняття, дай мені спокій.
-дурень, правильно зробила, що поїхала, ви всеодно не будете разом.
Кінець спогадів.
Але слова незнайомця і листи Аманди не співпадають, вона писала, що змушена поїхати, вона здалася долі, кому ж вірити? Листи мокрі, значить вона плакала, але якщо вона мене зрадила і втекла, то навіщо плакати? Тут є ще щось, але що?
Сьогодні я приїхав в Лондон, для того, щоб розпочати навчпння в університеті.
Я поступив на міжнародні відносини, але сталось так , що я не зміг прилетіти в перший тиждень навчання, тому починаю навчання пізніше.
За цей час сталося ще дещо.
Від лиця Крістіни:
-Джон, давай поїдемо додому, мені набрид цей клуб.
-добре.
Я була досить п'яна, але Джон не пив, тому я їду з ним.
-ккди їдемо? До мене?
-ні Джон, я хочу додому.
-Крістіна, я хочу тобі дещо сказати.
-що?
-я кохаю тебе- сказав Джон, і поклав свою руку на моє коліно.
-навіть не думай про це. Я кохаю Лео, а не тебе, дай мені спокій.
-ти будеш або зі мною, або ні з ким, вибирай!
-я не буду з тобою, я вже сказала!
-ти зробила свій вибір.
-Джон, що ти робиш?- він почав їхати на шаленій швидкостя, я кричала, благала , щоб він зупинився, але він не слухав мене, і ми врізались з розгону в дерево.
Від лиця Лео:
Їм вижити не вдалось, смерть була миттєвою. Про цю подію ще все літо говорило ціле місто, але зараз вже все стихло.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Преграды нашей любви
RomanceІсторія про любов і боротьбу. Легко нічого не доб'єшся, потрібно немало зусиль , щоб здобути щастя. Легке і безтурботне життя завжди рано , чи пізно закінчується, і потрібно показати, чого ти вартий.