Преграды нашей любви

21

-хлопця, заспокойтеся-крикнула я , і почала забирати Джеремі від Стіва, але в мене не виходило.

-перестаньте, мені набридло це все.- сказала востаннє я і побігла додому.

Всю ніч я проплакала, мені ніхто з них ніколи не замінить Лео.

Стів потім ще стукав в двері, і просив, щоб я відчинила, але я не зробила цього.

Від лиця Лео:

Пройшло літо. Аманду я знайти не зміг. Слова незнайомця боляче ранили моє серце, і всі факти свідчили про те, що Аманда зраджувала мене з Стівом, а потім втекла разом з ним. Відтепер  я більше не вірю в любов.

За весь цей час до мене постійно липне Крістіна, одного разу мені здалося, що вона щось знає про Аманду, тому що вона дуже дивно про неї говорила.

Спогади:

-Лео, забудь ти її, я ж кохаю тебе,чому ти не хочеш бути зі мною? Її нема, вона втекла, ви більше не будете разом.

-я кохаю її, ми з тобою ніколи не будемо разом, зрозумій нарешті, знайди собі інше заняття, дай мені спокій.

-дурень, правильно зробила, що поїхала, ви всеодно не будете разом.

Кінець спогадів.

Але слова незнайомця і листи Аманди не співпадають, вона писала, що змушена поїхати, вона здалася долі, кому ж вірити? Листи мокрі, значить вона плакала, але якщо вона мене зрадила і втекла, то навіщо плакати? Тут є ще щось, але що?

Сьогодні я приїхав в Лондон, для того, щоб розпочати навчпння в університеті.

Я поступив на міжнародні відносини, але сталось так , що я не зміг прилетіти в перший тиждень навчання, тому починаю навчання пізніше.

За цей час сталося ще дещо.

Від лиця Крістіни:

-Джон, давай поїдемо додому, мені набрид цей клуб.

-добре.

Я була досить п'яна, але Джон не пив, тому я їду з ним.

-ккди їдемо? До мене?

-ні Джон, я хочу додому.

-Крістіна, я хочу тобі дещо сказати.

-що?

-я кохаю тебе- сказав Джон, і поклав свою руку на моє коліно.

-навіть не думай про це. Я кохаю Лео, а не тебе, дай мені спокій.

-ти будеш або зі мною, або ні з ким, вибирай!

-я не буду з тобою, я вже сказала!

-ти зробила свій вибір.

-Джон, що ти робиш?- він почав їхати на шаленій швидкостя, я кричала, благала , щоб він зупинився, але він не слухав мене, і ми врізались з розгону в дерево.

Від лиця Лео:

Їм вижити не вдалось, смерть була миттєвою. Про цю подію ще все літо говорило ціле місто, але зараз вже все стихло.