Преграды нашей любви

25

Від лиця Лео:

Що вона мала на увазі, коли казала ьти мене більше не побачиш? О ні! Який я дурень. Як я міг її відпустити, задурили мені голову, що я за людина? Я повірив всім, але не їй. Я кохаю її, шалено кохаю.

Після цього я зразу побіг на вулицю, з надією, що ще знайду її. Але її ніде не було, тому я побіг до Стіва.

-Стів, швидко відчини.

-що сталося?

-Аманда приходила, але я їй не повірив і сказв, що більше не кохаю, вона в сльозах вибвгла з дому і сказала, що я її більше не побачу, я її не можу знайти.

-що ж ти наробив!

Дззз.

-ало.

-ви Стів Лінч?

-я.

-це вам дзвонять з лікарні.

-що сталося?

-вашу подругу Аманду збила машина, приїжджайое швидше, вона може померти, її стан дуже важкий.

-я зараз буду.

-Стів, що сталося?

-її збила машина, вона в важкомц стані.

-їдьмо швидше.

*****

-лікарю, що з нею?

-а ви їй хто?

-я її нвречений- Лео Вінчестер, і брат Стів Лінч.

-вона в реанімації, маємо надію, що вона виживе, якщо за три дні вона не прийде до тями, то шанси на життя дуже малі.

-благаю, врятуйте її.

-будемо робити все можливе.

-Лео, пробач , це моя провина, я приховав від неї правду. Вона справді кохає тебе, вона щоночі плакала, нікуди не ходила, сидвла постійно вдома, вона без тебе жити не може.

-який ж я дурень, вона врятувала життя мені і батькам, це я винен в тому , що Крістіна шантажувала її, а я не повірив.

-я поїхав з нею, щоб берегти її.

-дякую тобі Стів.

Ще два дні ніяких новин не було, за цей час я повідомив батьків і вони приїхали в лікарню.

На третій день нас покликав лікар.

-маю для вас гарні новини, Аманда прийшла до тями, загрози для життя більше немає.

-можна зайти до неї?-спитав я -нам потрібно поговорити насамоті.

-можна.

Зайшовши в палату, я побачив свою рідненьку Аманду, вона була в синяках і ранах, в неї таке бліде лице, бідолашна, скільуи ж вона всього пережила.

-Лео, це ти?

-так, це я.

-чому ти прийшов? -спитала вона і заплакала- я ж тобі не потрібна, ти не кохаєш мене.

-пробач мене , ревнивого дурня, ти для мене найрідніша, я кохаю тебе.

-і я кохаю тебе, мені було так погано без тебе- я підійшов і поцілував її в лоб.

-мамо, Річард, зайдіть в палату.

Коли всі зайшли я почав говорити:

-Аманда, зараз я ще раз хочу у тебе спитати, те, що вже один раз питав. Ти вийдеш за мене заміж?

-так. Ти зберіг мою обручку?

-так, я мав надію, що знайду тебе.

-тепер ми разом, і це головне.

-не втікай більше.

-добре, якщо захочу втекти, то лише з тобою.

-звичайно.