Преграды нашей любви

Частина 6

На моєму обличчі з'явилася усмішка, адже мені цікаво хто цей загадковий хлопець.

З моїх роздумів мене вивела Марго, яка взяла мене за руку і потягнула в клас.

Зараз в мене була математика. Хоч я і була відмінницею, але всеодно не любила цей предмет.

-Александре Івановичу, можна вийти? -не витримала я.

-Можна Пітерсон.

-Фуг, нарешті- промовила я думки вголос, коли вийшла в коридор.

-Щось сталось?- почула я взаді знайомий голос.

-Ні Лео, все добре, просто мені стало нудно і я вийшла. А ти чого не на уроці?

-Мені також стало нудно.

-Ти йдеш завтра на вечірку до Стіва?

-Йду, але це вечірка +1, і тому потрібно прийти з парою. Складеш мені компанію?

-Вибач, я б пішла, але мене Адам запросив, і тому я йду з ним, я обіцяла.

-Аа, ну шкода, тоді доведеться йти з тою нудноюКрістіною.

-Не переживай , приходь з нею, а потім тікай від неї- сказала я , і ми почали сміятися. В нього така гарна усмішка, вона мене зачаровує. Ох, лиш би не закохатися, бо потім важко буде.

-Вже скоро в батьків весілля, нудно точно не буде.

-Оо , це точно сестричко.

-Це звичайно добре тут стояти і розмовляти, але потрібно повертатись на урок.

-Ну гаразд, бувай.

-Папа Лео.

Ми попрощались, і пішли кожен на свій урок.

Усі інші уроки пройшли нудно. Я навіть ледь не заснула, але крик місіс Кендел, вмить привів мене до тями.

-Аманда, ти вже знаєш, що одягнеш на вечірку?

-Мабуть плаття, а хоча в мене є ідея, давай спочатку підемо, спочатку до мене, а потім до тебе додому і виберемо наряди?

-Гарна ідея, давай.

Наряди ми вибирали довго, я думала в мене голова лусне. Марго вибрала собі рожеве плаття в горошок, а я голубе однотонне з білим пояском на талії, воно має пишну спіднтцю. Виглядають наші наряди досить мило.

-Аманда, ми з тобою будемо найгарніші.

-Ну звісно, а хіба бувало по іншому?

--Хах ні- сказала Марго, і ми засміялися.

Коли я поверталася додому, то на вулиці вже було досить темро, добре , що я близько живу, тому через декілька хвилин я вже була вдома.

Коли я зайшла всередину, то побачила, що до нас приїхали Мерлін і Лео.

-Всім добрий вечір.

-Привіт Аманда. В нас для вас з Лео є новина.

-Яка?

-Наше весілля відбудеться не через місяць, а на наступний тиждень.

-Ого, так скоро.

-Просто вже все готове, і ми вирішили не затягувати процес.

-Тоді ми лише раді за вас.- сказали ми з Лео.

Вечір ми провели весело, в сімейній атмосфері. Ми дивились фільми, і розмовляли. А Лео постійно дивився на мене, коли наші погляди зустрілися, то він підморгнув до мене. А в голоаі промайнула думка "Тільки не закохайся..."