Преграды нашей любви

22

Від лиця Аманди:

Сьогодні я , як завжди прокинулася в 07:00 і йду вдіватися.

Я одягнула чорні джинси , і голубу блузку,а волосся я розпустила, Стіва я вирішила не чекати і не звходила до нього, а просто пішла пішки. Увімкнула музику на телефоні, одягнула навушники і пішла.

Він мені почав багато разів дзвонити, я не витримала і все ж таки підняла.

-чому ти стільки дзвониш?

-Аманда, де ти?

-яка різниця?

-пробач мене за вчорашнє, я просто хотів захистити тебе. Ти мене пробачиш?

-ну добре.

-де ти?

-я недалеко від дому, йду по алеї в універ.

-добре, почекай мене, я зараз буду.

-добре.

Через 10 хв він вже був на місці, і далі ми їхали разом.

-давай сходимо сьогодні кудись.

-вибач, але я не хочу .

-я розумію, що тобі важко, але не віддаляй мене від себе.

-Стів, я не хочу тебе ображати, але я ще досі люблю його, я ніколи не зможу пробачити собі, що покинула його. Стів, ти дойстойний кращої дівчини.

-мені не потрібна інша, я кохаю тебе.

-пробач, але я не можу.

*****

Коли я зайшла в аудиторію, то побачила, що Джесс сидить з Марком, а Джеремі сам, але я не хотіла сідати з ним, тому пройшла далі і сіла сама.

-привіт Джесс, як ти?

-привіт, чудово , а ти?

-добре.

-чому ти вчора так швидко пішла, я навіть не побачила коли саме.

-мені стало недобре і я пішла додому .

-як ти зараз?

-все добре.

Через 10 хв після початку пари в клас зайшла директорка.

-добрий день студенти, у вас в групі з'явився новий студент , знайомтесь- Лео Ввнчестер.