Змішана кров

Розділ 2

Щойно я заплющила очі, то відчула що переді мною з'явився промінь яскравого світла. Примружуючи повіки я намагалася роздивитися що це. Але у мене не виходило до того часу, як сяйво не почало розсіюватися і я побачила перед собою чоловіка і жінку, років двадцяти.

- Ей! Ти жива!? Елізабет, ти ранена!?-чоловік підбіг і почав питати, але я не то що відповісти не могла, а не могла поворушити ні єдиним м'язом. - Чорт! Вона ще не відійшла від шоку. Аннет, займись цією дівчиною, доправ її додому і зроби так, щоб вона нічого не згадала.

- Виконую.

- Таксс...

Чоловік дістав із рюкзака пляшку води і наливши її трохи у долоню, бризнув мені на обличчя. Після цього я змогла повернутись до реальності.

- Пані Елізабет, ви не ранені?

- Я...ем...пані?....що....що...тут...відбувається....

- Ходімо, треба спішити!

- Що, хто ви? Що тут відбувається? Що тут сталося? Куди ви мене тягнете.

- Я Лука. Потрібно спішити. Ці створіння можуть повернутися у любий момент. Нема часу пояснювати.

- Куди ви мене ведете?

- До вас додому.

- До мене?

- Так.

Оскільки до моєї квартири залишалось небагато, то ми дійшли за п'ять хвилин. Стоячи біля дверей, Лука почав грюкати у двері що є сили. Тут з іншої сторони почулося «Іду, ІДУУУ...» і як тільки двері відчинилися, мій рятівник затягнув мене у квартиру і запер двері на ключ.

- Що тут коїться? Хто ти?-спантеличено запитувала моя мама.

- Потрібно тікати!

- Що за? Хто ти?

- От чорт, видно в кого дочка вдалася.- він схопив її за плечі і почав збентежено говорити далі.- Я Лука. Ваша дочка у небезпеці. Демони можуть повернутися, тому вам потрібно як найшвидше вирушати.

- ....що....

- Мене і мою напарницю прислав до вас Влад. Схоже, що пророцтво починає збуватися....

Після цих слів обличчя моєї мами різко посерйознішало і вона, взявши тільки куртку, вивела мене на вулицю. І ми троє сіли у машину, яка стояла унизу. Всередині сиділа дівчина, яку я бачила раніше, і в мене випливли кадри нещодавніх подій.