Змішана кров

Розділ 11

(Від Автора: Через мою некомпетентність довелось змінити одну деталей(Урок Алхімії замінено на Мистецтво печатей), про який йдеться у четвертому розділі. Прошу за це вибачення і за (дуже) довгу відсутність на Wattpad.

Мою голову все не полишало це питання: змовчати чи розповісти йому? Агг... Я не знаю, що мені робити... Хоча...ні. Я знаю відповідь, просто все ніяк не наберусь сміливості. Ні. Потрібно з цим покінчити. Буде звичайно чудово, якщо він відповість мені взаємністю, як у якійсь мелодрамі, коли з'ясовується, що вони двоє таємно кохали один одного, але цього ж не трапиться. Чи не так? Ну, якщо почую «ні», то можливо це підштовхне мене забути про це, точніше про «нього».

Цей день почавсь як звичайний. Зібравшись, ми вирушили в школу. Я підіймалась східцями, по шкірі ніби табун мурах бігав човниковим бігом. Ніби я не у школу йшла, а мала із хмарочоса зістрибнути. Я благополучно дісталася класу. Сівши на своє місце я вирішила, що на наступній перерві поговорю із Тео!

Ну через одну перерву.

Ну...чи..ще...через...дві...?

Стоп! Так я до кінця школи мовчатиму. Все вирішила, після п'ятого, точно!

Емм.. У мене тільки одне питання. ЧОМУ УРОКИ ТАК ШВИДКО ПРОЙШЛИ! Серйозно, коли я сиджу на фізиці – це триває вічність....

Так. Досить. Тільки голову собі забиваю. Все, зберися! Я підійшла до Тео і окликнула його(він стояв повернений спиною до мене).

- Тео.

- А?

- Ми могли б поговорити?

- Так. Що трапилось?

- Ні, не тут.. Зустрінемось через 5 хвилин на даху, гаразд?

- Ок.

Я чимдуж побігла на дах, поки Тео все ще складав якісь речі у шафку.

Було вітряно. Мчи то від хвилювання чи то від холоду. Я підійшла ближче до поручнів і оглянула все довкола. Цей краєвид заспокоював. Раптом я почула кроки на східцях. Я впізнаю ці кроки будь-де. Він піднявся на дах і так само, як я сперся на поручень поруч.

- Так....про що ти хотіла поговорити? – після цих слів серце сховалося у п'яти, а думки розбігалися. Одним словом – паніка.

- Емм...ну...я...

- ?.... – я дивилась прямо йому у вічі, і це ще більше збивало мене з думки, тому я перевела погляд на небо.