Назавжди у моєму серці

Які красунчики!

Зараз неперевершені почуття,не можу повірити,що стою в аеропорту Сеула.
Мрія здійснилась!
Завжди мріяла тут побувати і тепер тут я буду починати своє нове життя.

Думаю задаєте питання:Що я тут забула?Відповідь проста.
Мого тата перевели на роботу у Сеул.Чесно сказати, це була найкраща новина за мої 17 років...
Звичайно, я закінчила школу в Україні,тому щоб не тинятись без діла поступила в Університет Мистецтв у Сеулі.

Чому?Тому що я божевільна,точніше сказати, творча людина.
Я вибрала дві спеціальності:танці і художнє мистецтво.Тааа,я це обожнюю,не знаю якби прожила без цього,а саме без малювання.
Тому у мене є спеціальний блокнот у якому все малюю що перед собою бачу,починалось від чашки кави до людини.
Але ще до початку навчального року чекати 3 місяці,дужеее довго і нестерпно.

***

Ну от ми їдемо до нашого нового дому.Їхати до нього коло 30 хв.,Я думала будемо довго їхати,але ця краса Сеула не дала скучати,таке відчуття,що промайнуло 5 хв.

Ну от і доїхали..коли вийшли з машини щелепа впала аж до землі.Зразу ж перевела погляд на маму

- Мам,а чого такий великий?

- Нічого не кажи,краще піди і подивись яка твоя кімната - коли мама це казала,мене вже не було коло неї,занадто цікаво стало.

Відкривши двері у свою кімнату,я ну я..та я там чуть не упала!!!Величезна!Ще й у чорно білих тонах!Можна ще й потанцювати коло величезного дзеркала.А також коло вікна повністю все було для малювання:краски,олівці, папір, пензлі..оххх..мені здається я звідси ніколи не вилізу.

***

Уже було ближче до вечора і я подумала чому б не оглянути територію.Пішовши до кухні я побачила батьків

-Ти куди? - хором сказали вони

- Яяяя?Гуляти.

- Ти не підеш.Хочеш заблукати? - строго сказав тато

- Ну будь ласка,я буду недалеко,правда. - з надію в очах я на них подивилась.

- Не дивись так на мене.Думаєш це подіє? - але я далі продовжувала так дивитись - Аххх,уся в матір,ну що з тобою робити,та йди йди.

-Ураааааа, дякую!!! - бігши до виходу я кричала - І ще одне,кімната шикарна! Дякую!Люблю вас!!!

Коли я вийшла надвір то зразу направилась до парку,який я зразу собі приглянула коли приїхала.
Ніжний вітерець грався з моїх волосся, а фонарі які почали світити,придавали парку загадковості.Ніч,темнота це все я обожнюю,тому що тільки так я відчуваю себе у своїй стихії,захищеною.Світлий день мене не приваблює,як темнота.Дааа,дивна...

Коли вже зробивши декілька малюнків і фотографій я збиралась додому, але мене зупинив прекрасний голос,який проникав до самого серця.Від якого серце починало швидше битись.

Не марнуючи часу я зразу туди направилась і побачила таку картину: хлопець грав на гітарі і співав своїм солодким голосом,від чого аж мурашки йшли.Також був другий хлопець,який знімав усе на камеру і декілька парочок,які насолоджувались цією романтичною обстановкою.А що я?Я зразу витягнула блокнот і почала малювати.
Хоч я не змогла розглянути їх лиця через темноту, малюнку це не помішало,точно сказати шикарно получилось.
Коли хлопці закінчили і почали збиратись,я до них підійшла і хотіла подякувати і віддати малюнок але від шоку просто очі розширились і тільки промайнуло в голові:"Які красунчики!"

Ну що ж,надіюсь вам сподобається,чекаю ваших коментарів!!!А також якщо цікаво мій Instagram:nadiaandrijiv.
Люблю вас!!!