Назавжди у моєму серці

Я божевільна!

Від лиця Автора

Коли хлопці закінчили і почали збиратись, Лія захотіла до них підійти і подякувати за цей чудовий вечір,ну і також віддати малюнок.
У Лії надія була,що хоч якісь знайомства будуть у Сеулі,друзі появляться.От і нагода появилась.
В Україні у неї було мало друзів, точніше одна,яку не буде бачити дуже довго.Звичайно,хотілось у Сеул але покинути свою рідненьку половинку,яку буде бачити тільки по відео зв'язку і 1-2 рази на рік вживу,тільки це її зупиняло.Але приїхавши у Сеул,Лія розуміла,що не хоче бути одинокою,от і виявилась нагода,хоч і це були хлопці.
Але коли вона до них підійшла, від шоку у неї просто очі розширились і тільки промайнуло в голові:"Які красунчики!"
Для Лії це була несподіванка,вона не уявляла,що перед нею будуть стояти такі красунчики,зразу було зрозуміло,що вони не подивляться на таку як вона і про дружбу краще не мріяти.Але віддати малюнок потрібно.

POV Лія...

- Привіт!Мене звати Лія,хотіла б вам подякувати за цю музику..це було прекрасно!!! - нерішуче промовила,таки переживання дають своє.

- Амм..привіт,мене Чонгук,а мого друга Чімін,ми дуже раді,що тобі сподобалось.Дуже стараємось для наших слухачів - ми стояли,і світло від ліхтаря, упало йому на обличчя,це було прекрасне видовище,його очі,усмішка..ухх,серце почало частіше битись,можна було тільки милуватися - А ти з Європи?

-Так,з України,приїхала сюди вчитись на..- тут мені помішав телефон,звонив тато - пробач,одна секунда..Алло
-Ти де?Ти бачила яка година?
-Я зараз буду,якраз по дорозі іду.
- Добре,чекаємо

-Бачу батьки хвилюються

- Тааак..треба йти,чуть не забула, хочу віддати це,надіюсь сподобається...ну все бувай

- Бувай..

Зараз іду додому і усміхаюсь,як божевільна.Чому?Що це зі мною?
Я не знаю,що зі мною твориться,вперше у житті побачила його і зразу серце почало битись так як ніколи.Надіюсь це не любов,мені її зараз непотрібно.Але у нього красива усмішка,зразу замітно... ТАК ТАК, ПРО ЩО Я ДУМАЮ, ТРЕБА ВИКИНУТИ ЦЕ З СВОЄЇ ГОЛОВИ!!!
Коли я дойшла додому,то ж зразу тихо зайшла до своєї кімнати,добре що ніхто не чув,тоді завалилась на ліжко і зразу ж заснула і поринула у сни,які мене зачекались.

Ухххх,нарешті я написала!Думала цей час ніколи не настане,надіюсь ви чекали!
Мені здається потрібно частіше хворіти,щоб написати нову частину 😂😂😂.
Звичайно пробачте за помилки але надіюсь,що сподобається!Чекаю ваших коментарів!!!
Також хотіла б вам порадити дуже круту авторку Kristina Spring,і її фанфік: Світло Вічності.
Дуже класний фанфік, дуже рада буду,якщо ви прочитаєте...