Назавжди у моєму серці

Страх і невпевненість

POV Лія..

Зараз дуже незвично,ми йдемо по коридору і таки щось стримує,хочеться обернутись і втекти звідси.
У мене завжди було таке відчуття,коли я чогось нового досягала.Завжди себе запитувала: ЧОМУ!? ЧОМУ Я ЦЬОГО БОЮСЬ!Потім зрозуміла,що все це мій характер!
Розумієте я дуже спокійна і як батьки мені казали і кажуть,що зі мною ніколи не було проблем.Як то сказати,домашня дитина.Тому зміни для мене дуже важко вдавались,я любила спокій,тишину,щоб усе йшло по своєму шляху.Тому мені завжди треба було себе перебороти,завжди казати:"Ей ти, тряпка,хватить розскисати,ти ж сильна". Але деколи я таки здавалась, от якраз це не подобається мені у собі.
Зараз б Юна трохи дала свого характеру,точно б нічого не боялась...Це дуже важко...

- Ти шутиш? Знову?! - з непорозумінням на мене дивилась Юна.

- Ааа?Що? - повернувшись у реальність,я побачила здивування, навіть страх,трохи злості в очах Юни. - Вибач,повтори знову.

- З поверненням на Землю!Ти в порядку?Бо я до тебе говорю,а ти навіть не реагуєш.Ти йдеш,як зомбі і дивишся в одну точку.

- Я впорядку,просто роздумую - зараз ви б бачили лице Юни,дивилась на мене,як на божевільну.

- Ти дуже дивна,я навіть не розумію що зараз у тебе в голові твориться,розумієш це уже 2 раз.Вибач звичайно,що у мене зараз такі емоції,але мене це дуже пугає.Тільки скажи мені одне,це твій привичний стан?

- Ну дуже часто,коли я роздумую,вагаюсь,дуже переживаю,тоді в голові просто каша і ти риєшся в ній,може і впадаю у такий стан.Чесно кажучи,я навіть це не помічаю.

- Дааа,це дуже дивно.А зараз про що роздумувала?

- Ну я,я..- я дуже вагалась про свої почуття казати цій дівчині,ми ж все таки знайомі 15 хв.,і першому зустрічному усе розповідати не у моєму стилі

- Все з тебе понятно,тобі дуже важко розкриватись людям,тому ти і впадаєш у такий стан і тому шукаєш у собі відповіді,які тебе дуже хвилюють.Я розумію,що ми недавно познайомились,але рахуй разом кілька років будемо вчитись,хотіла б подружитися...але як хочеш,я тобі не буду лізти у душу,може з часом...

- Я просто дуже боюсь змін!І не знаю,чи правильно зробила,чи все у мене получиться... - розумію,що таке сталось,але з мене летіли слова,як з...ну ок,краще зараз не буду це казати..

- Хмм,але чому ти сумніваєшся?Тобі ж подобається займатися тим,що вибрала?

- Дуже!

- То ж чому боїшся,якщо ти хочеш займатись цим ціле життя,то якраз треба використовувати цей момент.Інша справа коли тебе примушують до цього... - в цих словах,що вона сказала,була нотка суму.Не знаю,що з нею сталось,вона після цього просто змінилась на лиці.

- Ну так ти права.Але у мене відчуття,що ти також з цим стикалась.

- Нууу...давай потім про це поговоримо,а то трохи не зручний момент.Ну що ж,давай відкривай двері.. - перемінивши тему,вона звернула,що ми уже прийшли.

- Яяяяя?

- Так ти, ну правда не переживай усе буде добре,от я тобі точно гарантую! - у цей момент у мене так затряслись руки,це ужас - Та відкривай уже!Довго чекати?

***

Як ви зрозуміли у нас перший урок хореографії,тому ми направлялись до залу практики.Відкривши двері на нас покосились люди, десь коло 15..

- Пак Юна,Лія це ви? - не відриваючи очей від списку хореограф проговорив

- Так це ми!

- Проходіть.Ну що ж починаймо! Мене звати Девід,також хочу вас познайомити з нашою ученицею і цьогорічною випускницею Пак Ту.На кожний урок я буду приводити по одному випускнику і він буде вас вчити того,що навчився за ці 4 роки.Ви напевно знаєте,що ми будемо вчити вас різних стилів і ви будете це все виконувати у різних умовах! Звичайно сьогодні ми дамо вам розслабитися,але без діла не обійдеться!Ви покажете свої вміння!Ну що ж ви готові!?

- Тааак! - всі хором закричали

Мені подобається ваш ентузіазм - в цей момент його перебив телефонний звінок - Вибачте,я відійду на кілька хвилин,а Пак Ту нехай починає.

- Добре учителю,ну що ж, сьогодні у нас буде найлегше, знайомство,а також я хочу побачити ваші можливості.По черзі ви будете виходити на середину і показувати нам свій талант у танцях.З кого почнемо?

- Це жесть,я точно тут збожеволію - шопотом проговорила Юна.От у цьому я її точно не розумію,сама мені вклала впевненість,а сама вже тут божеволіє.Як же в неї швидко міняється думка...

- Щось сталось?Що з тобою? - ще тихіше сказала я

- Ти хіба не чула,що учитель наш сказав?

- Чула,що ми будемо різні стилі вивчати

- Ти думаєш мене це напугало?Отож ні.Він казав,що випускники кожного уроку будуть приходити!

- І в чому проблема?

- Мій брат серед них..

Привіт всім!!!!
Нарешті,я написала ще одну частину!Надіюсь вам сподобається!Я дуже для вас стараюсь і тому хочу бачити ваші коментарі!!!Люблю вас!🖤