Мій хлопець демон!

Битва ангелів та демонів.

Минув тиждень. Я жила в Емелі, але сьогодні мене забере Віктор. В двері постукали.

-Можна!-крикнула я.

В кімнату зайшла Емелі.

-Привіт, як ти?

-Добре, а коли Віктор приїде?

-Він вже скоро буде тут.

-Добре.

-Юля, сьогодні битва ангелів та демонів.

-Невже?

-Так, і ти будеш битись з батьком Віктора.

-Я завжди готова!

Емелі вийшла з кімнати, і я лишилася сама... Через 10 хвилин приїхав Віктор. Він був серйозним. Коли він зайшов в будинок, то направився до мене. Я в той мемент була у вітальнні. Він вже був поруч, і тут він каже.

-Юль, сьогодні верішальна битва.-він поклав свої руки мені на плечі, і говорив.

-Я знаю.

-Знаєш?

-Так, мені Емелі розказала.

-Ясно. Юля, ти можеш і не битись з моїм батьком.

-Ні, я повинна. Я хочу свою маму звільнити, і допомогти людству.

-Добре. І ще, мій батько має дар вогню. Будь обережна.

-Добре, поїхали?

-Так.

Ми вийшли з будинку. На вулиці було прохладно і хмари показували, що буде дощ. Ми сіли в машину, і поїхали. В дорозі я була спокійною, адже у мене Сонцевий дар, і це набагато краще за вогонь. Поки ми їхали Віктор мене запитував.

-Сумувала за мною?-він дивився на дорогу і говорив. Я повернулася до нього.

-Звісно сумувала, а ти?

-Теж. Юль, там будуть всі ангели та демони.

-Де?

-На стадіоні Фанкинський.

-Добре, а як це все буде відбуватися?

-Там все скажуть...

Ми далі всю дорогу мовчали. Коли вже приїхали то пішли на стадіон. Там і справді було багато народу, і я відчула як хтось знайомий, іде. Це був Марк, він тримав в руках меч. Я підбігла до нього, і схопивши його за руку він подивився на мене.

-Привіт, Марк ти що тут робиш і навіщо тобі меч?

-Це не мені, а тобі.

Він простягнув меч, який тримав в руках. Я взяла його, він був доволі важкий, але я ангел і мені це просто як іграшка. Вже через 5 хвилин мало починатися.... Я підійшла до центра стадіона. Там був батько Віктора, і він був го овий мене знищити, але я ангел і у мені тече ангельська, демонська кров. До нас підійшли головний ангел і сказав.

-Раз на сто років на Землі народжується людина з ідеально чистою душею: ангел. Демон в цей момент готується бути сильним, відважним та має подолати ангела. Тож почнімо битву століть!

Я вже була готова. Удар! Жмяк! Я впала на землю. Він був сильнішим, і мав могутню силу, але у нього немає те що у мене є. Я підвелася і стояла вже на ногах. Удар! Бум-бам! Він впав, але зразу підвівся. Ще удар! Бум-бам! Жмяк! Ми були нарівних силах, і тут я закрила очі. Зосередившись, я відчувала як у мене пробуджується магія. Він зажмурився і його зразу осліпило, і він впав. Я відкрила очі, і зрозуміла, що перемогла. Всі аплодували, а я стояла і дивилася на нього. Потім я розвернулася, і тут мені кричуть.

-Юля, заді!

Я обернулася, і тут він мав в руках меч. Він замахнувся і удар. Я схилила голову і як не дивно, я жива ще. Підвівши погляд, я зрозуміла, що меч розламався, але як?.... До мене підбіг Марк та Віктор. Вони були здивовані, і тут у мене все потемніло....

Я в невідомому місці. Усе було біле. Я роздивилася кімнату, і пішла по коридору. Все навколо було біле, білісіньке. Раптом я чую голос.

-Доню!-гукнув мені голос.

Я пішла на той голос, і коли дійшла то побачила перед собою чоловіка. Він був у білому, але у нього було знайоме обличчя, адже він, і я були схожі.

-Доню, як я радий тебе бачити.-він підійшов до мене і обняв. Я стояла в ступорі.

-Та....тато?

-Так, донечко це я.

-Але як, ти ж помер?

-Так, помер. Але в цьому світі я живий, і це світ ангелів. Якщо хочеш то можеш лишитися разом зі мною.

-А якже Марк, Віктор, прийомні батьки?

-Ти можеш вибрати їх, але ніколи мене не побачиш.

-Але що мені робити?

-Юля, нехай твоє серце скаже.

Я так подумала і зробила свій вибір.....