Мій хлопець демон!

Сонцевий дар

....І тут з моїх рук випадає ніж, але я уважно подивилася на нього, і от. Він стояв в повітрі, але як? На мене подивилися мама, і Марк. Я сама була в шоці. Мама до мене підійшла і тихо прошепотіла.
-Доню, ти не рідна-від цих слів у мене все в середині похололо.

-Що?-в паниці казала я.

-Юля, ти дочка королеви Дафни та короля Річарда.

-Мамо, тобто Оля розкажіть мені все.

-Слухай- колись давно, коли існували королі королеви та багато хто інші. І от коли настав сонцевий день то всі раділи королю та королеві за доньку. Але в одну жахливу ніч сталася жахливий бій між ангелами та демонами. Демони перемогли, але королева була жива і вона мала маленьку принцесу Юлю, тобто ти. Королева, прийшла на землі і віддала нам тебе. І з того часу ми її більше не бачили.

-Як, це? Я-принцеса?

-Так, Юлю. Ти принцеса короля Річарда та королеви Дафни. У тебе тече королівська кров.

-Ма...Оля, скажіть, а як мені знайти маму?

-Юля, ти сама розумієш, що може твоєї мами в живих немає.

-Але я все одно маю дізнатися хто вона така!

Я пішла до кімнати. Мене все боліло душа, серце, і навіть голова. Я лягла на подужку, і поплакавши заснула.

Наступний день(ранок)
Я прокинулась не в найкращому настрою, але все ж таки прокинулась. Вставши, я пішла прийняти душ. Теплі краплі води мене збуджували, освіжали. Після душу я пішла вибирати одяг. Таксс! Я вибрала чорний топ, білі штани, чорні кроси. З верху я накинула джинсову куртку. З волоссям я заплела дві коси. Я пішла на кухню. Там був Марк, тато і мама.

-Доброго ранку!

-Привіт.-відповів Марк.

-Доброго ранку, Юля)-відповіла мама.

-Доброго ранку, доню- відповів тато.

-Сідай снідати.-мама

-Я не буду їсти. Сьогодні я буду ночувати у Ані.

-Добре, як хочеш.-мама

Я пішла до дверей.... Через 15 хвилин, я була в школі. Там було як завжди, але щось мені було не по собі. Я побачила Віктора, який не звертав на мене увагу. Хм? Дивно. Через всі ці дні мені не хотілося нічого говорити. Віктор не звертав на мене увагу. Я ночувала у Ані. Через всі ці події мені ставало все складно й складно прийняти себе такою....