Мій хлопець демон!

Я кохаю....

Я прокинулась вранці. Зараз 8:30, я буду виходити о 9:00. Я прийняла ранкові справи і одягла в темні штани, сіру блузку та білі кросівки. Я розчесала волоси і зробила великий хвіст. Потім я вийшла з кімнати і пішла на кухню. Мама була там, і готувала сніданок. Я привіталась та сіла за стіл.

-Ма, я сьогодні буду пізно.

-А що сьогодні за день такий, що ти будеш пізно?

-Ма, це мої справи і я не хочу тобі розказувати.

-Добре, тільки щоб до 17:00 була...

-Ма, я прийду о 18:00.

-Гаразд тільки не запізнюйся.

Я поснідала, і пішла до школи..... Через 20 хвилин я вже була там. Я запізнилась на урок, але вчителя не було і я могла спокійно сісти за парту. Я оглянулась, і хотіла знайти Віктора, але його не було... Всі уроки закінчилися, і я могла іти додома, але я мамі сказала що буду о 18:00. Я вирішила піти в кафе там де я зустріла Віктора. Я йшла та думала, навіщо це все придумали. Цей світ не для мене, а для того щоб я щось в ньому поміняла... Я вже була в кафе, і заказавши чашечку латте з тортиком. Я розмірковувала як мені далі жити. На вулиці почався дощ. Я дивилася у вікно, і спостерігала за краплями дощу. Я сьогодні не брала зонт, адже не знала що почнеться ливень. Допивши латте, я встала та заплатила за нього та за тортик, я вийшла з кафе. Дощ ще ішов, я була мокра та холодна. Раптом я бачу машину, яка до мене підїжає. Скло машини відчиняється і з нього я бачу Віктора.

-Привіт, сідай я тебе підвезу.-Я без всяких вагань сіла.

Я вже була в машині, у салоні був запах Віктора у нього такий приємний запах. Я сперлася на сидіння і дивилася вгору. Він це ромітив і запитав.

-З тобою все добре?

-Вікторе, мені потрібно тобі дещо розказати.

-Я слухаю.

-Давай, поїдемо до тебе. Бо я своїм сказала що буду дома о 18:00.

-Добре.

Ми їхали приблизно 30 хвилин. Коли приїхали, то вже дощ не крапав, а на дорогах були болота. Я вийшла з машини, і побачила великий двох поверховий будинок. Ми зайшли в середину. Віктор, дав знак щоб ми піднялися на верх. Я пішла, на другий поверх. Зайшовши до кімнати, я побачила перед собою простеньку кімнатку. Сівши на край ліжка я почала говорити.

-Вікторе, я маю тобі розповісти про вчорашній день.

-Так, я слухаю.-він сів поряд.

-Вчора коли ти мене привіз додому, то на мене налетіли батьки і почали кричати де я ходила. Я сказала правду. Вони почали казати, що твій батько був у них і казав що знав де я і з ким я.

-Чекай, мій батько знав де ти і з ким?

-Так, і тепер я не знаю що робити...

-Юлька, моя люба тиж нікому не казала про те що я знаю де твоя мама?

-Ні я нікому не розказувала, але батькам мала.

-Добре, тепер слухай мене...-він почав говорити, і говорити. Я все зрозуміла і коли він закінчив, то я не витримала і взяла його руку в свою та нахилившись поцілувала. Цей поцілунок був солодким, але приємний і ніжним. Він відповів мені і почав цілувати, а потім він мене м'яко штовхнув назад де я вже лижала. Він продовжував цілувати, і потім опускався все нижче і нижче поки я не сказала.

-Стій, не треба.-він зрозумів, і ліг біля мене.

-Юля, я тебе кохаю.-він повернувся лицем до мене і сказавши це я його поцілувала. Цей день пройшов фантастично, я це точно не забуду. Коли вже була та година, то Віктор мене відвіз додому.... Я була біля порогу будинку, і зайшовши в середину я.....

P.S.- Привіт, як вам ця глава? Якщо сподобалась то ставте 🌟.... Я вас дуже сильно люблю, ваша Yulichka1234.