Надворі серпень, сонечко і я з нетерпінням чекаю, коли ж приїде мій брат.Мама готує його улюблений борщ , а я вже одягаюся , щоб бігти йому назустріч.І от цей довгоочікуваний дзвінок
-Мам,я вже під'їжджаю.
Моє серце забилося швидше.Я залишила все і пішла його зустрічати."Ще трохи і я його побачу"
Антон останній рік жив у нашої бабушки в Житомирі і ми бачились аж у лютому на моє День Народження.
І от я йду до зупинки , і таке відчуття,наче сьогодні такий прекрасний день , як ніколи раніше..Я от-от побачу свого Антошку.Я так його люблю!Я так заскучала!
І от я вже бачу його.Іде , мій хороший , в футболці , яку я дуже люблю і з великою дорожньою сумкою.Його неможливо було не впізнати. Він в мене такий високий , такий гарний.
Я починаю бігти до нього , бо вже так сильно хочу обійняти..Він побачив мене і сам пришвидшив кроки.Я знаю , він мене теж дуже любить і теж з нетерпінням чекав цього дня.
І от ця мить.Ми зустрілись!!!Я обіймаю його так сильно , як тільки можу.Він мене поцілував в щоку і в обох усмішка аж до вух.
-Божечки,Антон,я тебе так довго чекала.Ми так довго не бачились
-Каралін , та я сам хотів бистріше приїхати.Но не получалось же
-Я знаю.Головне , шо зараз ти дома
-Це точно.Шо там мама?
-Мама борщ варить, тебе чекає.Вже нам роботу якусь найшла вдома.
-Ой,сьодні то точно нічого робити не будемо.Жарко , капєц.Кстаті , була на кар'єрі? Як там водичка?
-Позавчора була.Вода суперська взагалі.Можна було б поїхати
-Та полюбому поїдемо.Візьмемо вєліка в Льошки.
-О , то всьо.Аби мама пустила
-Договоримся якось,Каралін
Антон завжди мене так називав - "Караліна".Жодного разу в житті від нього не чула правильного "Кароліна".Але я звикла до цього і це було якоюсь його особливістю .А я називала його "Любімий".Якщо я кажу "Любімий",то одразу всі знають, що це про мого Антошку
ВИ ЧИТАЄТЕ
Рідний.Більше,ніж любов.
Non-FictionВін мертвий.Як це зрозуміти?Як в це повірити?Як бути без нього? Як?! Це не одна з банальних історій про любов і хепі енди.Це історія , яка вириває моє серце зсередини завжди , коли я згадую про головного героя - мого брата Антона. Він - найрідніша л...
