Він мертвий.Як це зрозуміти?Як в це повірити?Як бути без нього? Як?!
Це не одна з банальних історій про любов і хепі енди.Це історія , яка вириває моє серце зсередини завжди , коли я згадую про головного героя - мого брата Антона.
Він - найрідніша л...
Ми прийшли додому і почали випрошувати маминого дозволу щодо нашої поїздки на кар'єр - Мам , ми з Антоном хочемо поїхати покупатися. -Кароліна,яке купатися?!Роботи дома повно.Ідіть прибирайте на городі. Я мімікою показую Антону , щоб щось зробив. - Мам , ми завтра все поробимо.Чесно.Ми ненадовго.Хочу ше поговорити з Караліною. - і ми почали обіймати маму з обох сторін - Ну добре.Тільки , якшо я дзвоню , то беріть трубку,будь ласочка. -Обов'язково, мам.Любимо тебе♡ Ми взяли у знайомого велосипед і двоє старалися їхати.Це виглядало дуже смішно.Я сиділа на рамі , яка пережимала всі мої ноги , а Антон крутив педалі зі швидкістю світла І от ми приїхали.Було дуже багато людей , але ми знайшли собі затишне місце.Я подивилась на Антона."Він в мене такий гарний.Як же я його люблю" -Антон , давай я тебе сфоткаю? -Фоткай, - це мене здивувало,бо він не любив фотографуватися Я зробила дуже класне фото -О,круто.Поставлю на аву вк.Я тут нічо такий, - і ми обоє засміялись. "Нічого собі.Антону сподобалася його фотка.Вау" -О , чуєш , Любімий,а давай ще разом сфоткаємось.В мене з тобоб навіть фоток немає - Ти замучиш, - але сам уже починає позувати
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Це все було так прекрасно.Він поряд і це головне
Нам так було весело двом.Ми фотографувалися,плавали,стрибали з тарзанки,сміялися,дурачились.Чач пролетів так непомітно і вже було досить пізно.Мій телефон розрядився і ми не знали котра година навіть. - Антон , треба вже їхати.Глянь , скоро темно буде -Погнали. Всю дорогу ми говорили про те , що було з нами , коли ми були далеко один від одного.І байдуже , що все це ми вже давно знали, бо кожного вечора говорили по телефону. Дуже швидко ми приїхали додому і знали,що зараз нам перепаде. Ми ще не встигли зайти до хати,а мама нас уже зустрічала.. -Ви що здуріли? Чого телефон виключений? Казала ж про це.Нікуди ви в мене більше їздити не будете. Ми стояли з опущеними головами , бо знали , що вона права.Але ми нічого не могли сказати в своє виправдання - Що їй 14, що тобі ,Антон, 27 - розуму однаково! - вона була дуже зла. Ми заспокоїли маму і пішли спати (насправді спати ніхто не збирався) Я хотіла дивитись реаліті-шоу , а Антон таке не любить. - Караліна , я не збираюсь дивитись цю туфту. -А я не хочу дивитись твої ці дурні войнушки - Сама ти войнушка.Давай сюди пульта - Нє.Я маю це подивитись - Це ти мене так любиш? - Шантажист!!!На вже, на... - і віддаю пульт з дуже незадоволеним лицем "Хай дивиться свої дурні фільми.Ну і ладно"
