Рідний.Більше,ніж любов.

Попри біль і втому..

Пройшло багато днів після мого приїзду з моря і чогось мені захотілося згадувати минуле.
Одного разу ми були з Антоном двоє дома . А у мене був дуже хороший настрій і я хотіла подурачитись. Ми були в подвір'ї. І я , недовго думаючи , взяла воду і вилила на Антона.
- Да ти шо, бахнута?! - це його розізлило
- Да ,а що? - мені було смішно.
І я знову вилила на нього воду , він штовхнув мене і я впала на землю , роздерла коліно. Мені було зовсім не боляче , але я хотіла йому помститися за розбите коліно , тому почала плакати , щоб він мене пожалів.
- Щоо больно? Давай руку.
Він почувався винним. Я взяла його руку , встала і дала йому іншою рукою по лиці
- Караліна , що ти робиш, дура? - мені від цього ставало ще смішніше.
Він підняв мене на руки і поклав на свої плечі
- Пусти мене , пусти! - я кричала і дерла йому спину так , що вона була вся червона.
Через декілька хвилин він мене відпустив , але я не хотіла заспокоюватися і почала його штовхати. Добре було видно , що йому вже теж смішно. Я вибігла на дорогу , Антон за мною. Ми побачили маму, я штовхнула його знову і побігла до неї.
Уявіть картину , що побачила мама : біжить її Кароліна боса з розбитим коліном і "кублом" на голові , ззаду Антон з побитою губою і повністю червоною спиною.
- Мама! Забери його від мене, - задихаючись від бігу говорила їй я.
- Так заспокойтесь , що це з вами?
- Мам , бо вона довбанута реально
- Сам ти довбанутий! - і ми всі троє починаємо сміятися .
- Антон....Тобі скільки років? Це їй ще хочеться побіситися, а тобі шо?..
- То що як вона скаче
- Ну да , канєшно , у всьому винна я! - Мені ж треба було щось сказати
- Діти - діти, - мама обняла нас обох і ми пішли додому.
Наче нічого особливого, але навіть у такі моменти ми всеодно пам'ятали про любов одне до одного. В нас не було образ і це навіть не можна було назвати сваркою , це було так........ по-братськи ,мабуть, і дуже прекрасно