{Це по твому біль?}

{Розділ 14}

Я зразу вирубився і спав як вбитий. Нічого не відчував і проснувся в обід.
Мені було дуже фігово. Я ледь піднявся з ліжка і пішов в вану помив лице і дальше пішов спати бо мене дуже крутилася голова. Я не розумів, що твориться і мене тошнило.
Проснувся я вже в вечір від того, що хтось лазить по кімнаті. Відкрив очі і побачив Какаши. Ааааа!
Обернувся на іншу сторону і накрився.
-Ти знаєш, що вже дев'ята. І як так думаю ти не ставав.
-Та... та яке. - я не відчував свого голоса.
-Ясно, давай вилазь з ковдри і міряй температуру.
Я взяв градусник. Десять хвилин.
-38,7 - я відав градусник тому.
-Ну молодець. Відкривай рот. - я відкрив він подивився. Здихнув і сів біля мене.
-Де ти то підчіпив?!
-Я там знаю.
-Добре я в аптеку, а ти лежи.
-Угу.
Він вийшов з номера, а я обернувся і заснув.
Де я реально то найшов? Скоро вертатися в Токіо, а я хворий. Ну просто прекрасно.
-Прсинайся. - почув я грубий голос.
-Не чіпай.
-Давай треба прийняти таблетки. - він дав мені якісь пігулки.
-Не отравиш?
-Давай приймай. - я взяв з його рук воду, ликові таблетки і зразу запив водою.
-Все.
-Лягай і спи.
-Я це роблю цілий день.
-Не умнічай стільки.
Я накрився повністю і заснув.
Цілу ніч мене мучили кошмари. Поголовно. Мене всього трясло і кидало.
Я відчув, що мене обнімають. Я не став вириватися томущо кошмари більше не мучили.
Як же тяжко. Мене все мучить. Мені було холодно тому я обернувся до нього лицем і втупився в його шию.
Проснувся я від того, що мене будять.
-Вже десята треба випити таблетки. - на дімною стояв Какаши
-Я потім вип'ю.
-Піжнявся і випив. - мені прийшлося встати і прийняти ті таблетки.
-Все?
-Та. - через маску було видно зо він усміхнувся.
-Чого ти ще не на роботі.
-Зараз їду.
-То щасливо. - я обернувся і заснув.
Чого він так довго сидів?
Проснувся я біля четвертої. Так я я вже не їм дві сутки. Головне, щоб про це не дізнався той.
Взяв телефон в перше за цей час. Повідптчував на повідомлення. А Іно я думала мене з'їсть.
^Іно🤩
-Якого ти не відповідаєш?!
-Вибач я не користувався телефоном.
-Ти і не користувався?!
-Я захворі і мені дуже фігово.
-Ну ти молодець! Де ти то підчіпив?!
-Незнаю.
-Так давай поки не вилікуєшся попробуй мені приїхати в Токіо! Бе ще гірше стане за ту дорогу.
-Я тут не можу находитися.
-Я сказала.
-Поняв.
-Вот і добре. А зараз іди спи!^
Я відлодив телефон і заснув.
Знов снилася якась фігня.
Годинка сьома мене збудили.
-Якого?!
-Таблетки.
-Та йди ти з тими таблетками.
-Давай.
Мені прийшлося випити. Я почув як дзвонить телефон.
^Мамуся🥰
-Наруто! Як ти себе почуваєш?
-Погано.
-Мені Какаши все розказав. Іно теж дзвонила.
-Ну прихворіла.
-Так поки не будеш здоровий залишайся там. Какаши я вже сказала.
-Добре мам.
-Ну вот, а зараз йди відихни^
Я відставив телефон і подивився на того.
-Я не зможу з тобою находитися ще не знати скільки.
-Прийдеться.
-Вже Завтра б вернулися в Токіо і жили спокійно але ні!
-Спокійно. Лягни подивися щось собі. А я йду зроблю тобі рамен.
-Я не хочу їсти.
-Не хочеш? Друга сутка йде як ти не їж!
-Ти звідки знаєш?!
-Інтуїція.
-Та я серйозно не хочу.
-Прийдеться.
-Як я маю жити?
-Якось.
Він пішов на кухню, а я зручно вмостився. Через хвилин п'ятнадцять він вийшов.
-Смачного
-Дякую блін!
Я почав їсти, а той пішов в вану. Доречі треба Завьра сходити помитися нарешті.
З'їв. П'ятнадцять хвилин і і вану. Мій організм не сприйняв їжу і відав її назад.
Ну удачі мені вижити.
———————————————
Хочу приступити до нової історії але чучуть пізніше, можливо в лютому🧸