{Це по твому біль?}

{Розділ 28}

Коли я попав у середину то там все виглядало ще більше багато.
Ми йшли по корідорам і зайшли на балкон. В великому залі. Зайняли передній ряд.
-І що це за вистава?
-«Кецуне на заході»
-Ти серйозно мене привів на класичну японську виставу, причому знаючи, що я терпіти не моду Японію!?
-Я не був впевнений, що буде за виступ. Мені сказали тільки зараз. - він закотив очі.
-Дякую блін! - і як я маю то пережити?
Обернувся до сцени і почав надіятись, що то лож і провокації.
До нас на балкон зайшли ще якісь люди. І по Какаши стало видно, що він не радий їх бачити.
-Які люли, сам Хатаке Какаши-сан і його середина пасія.
-Сам Асума-сан Сарутоби і його вірна прислужниця.
-Я покрайні мірі одну купив і появляюсь на людях тільки з нею. А ви -сан кожного разу і кожного разу інша або інший.
-Я хотяби вірний собі, а не вибору свого папаші. - перепалка тривала дуже довго, до початку концерта. Але коли він і почався, я не витримав.
-Я не його пасія! І не куплений! В мене статус від його вищий! Тому заткніться двоє! - я обернувся і почав дивитися виставу.
Ті більше не цапались і я був цьому радий. Все таки я добре затикаю людей.
Перший і єдиний антракт. Я ледь витримав бо це пісець, а не японська культура.
-Вийдемо? - запитав Какаши коли став з крісла.
-Так.
Ми пішли на балкон, бо він побачив якигось знайомих. А я за той час пішов прогулятись будинком.
Море людей, вищий л ой спілкування. Як мене від такого нудить. Пафос, панти і так дальше.
Коли я вже вертався то почув одну розмову двох жінок.
-Нова робота «Курами» привосходна. Навіть не віриться, що вона буде висіти в офісі у мого чоловіка.
-Так, це прекрасно. А я мусила літати в Америку і купляти одну з його картин в його галереї.
-Напевно було тяжко це зробити.
-Так. Я не зустрічалась з ним особисто, але через його помічника він дужк крутив носом. Але продав свою роботу.
-Нажаль я теж його в реальному житті не знаю. Так само як і чоловік.
-Він дивний, але гарно малює.
Ого мене тут навіть знають. Я вирішив підійти до них.
-Добрий вечір, надіюсь не помішав. І ваші чоловіки не будуть ревнувати. - я усміхнувся. І повним було видно, що спочатку вони мене не впізнали, а потім поняли хто я.
-Наруто-сан?
-Просто Наруто, або Курама. А як модна звертатись до вас?
-Таюя-сан.
-Бентен-Кун.
-Приємно познайомитися.
-Нам теж.
Ми говорили до першого дзвінка.
-Зустрінемось. - я усміхнувся і пішов де ми сиділи.
Коли я підходив туди то там стояв Какаши.
-Я думав ти вже поїхав!
-Ну Яж зараз перед тобою? Значить не поїхав
Ми зайшли, сіли і почали чекати другий дзвінок.
-Не врізай більше в розмови які я виду.
-А мне по**й ти мне не хазаин. - я ухмильнувся.
-Я серйозно.
-Повір я теж. Тоді в своїх розмовах про мене нетреба говорити так ніби я куплена річ. - він хотів, щось сказати але промовчав.
Реально затикаю людей без всяких зусиль. Талант.
Дальше я ледь витримав ту виставу і коли вона закінчилась. Какаши потягнув мене в бенкетний зал.
-Ми не можем поїхати.
-Звичайно ні. - через маску він усміхнувся, під'їхати в мене за талію і потягнув до якигось людей. І в тій компанії стояли той.
Я постійно вибирався з його руки але він її як приклеїв.
-Перестань дьоргати.
-Відпустиш. - він промовчав, а я дальше виривався і він врешті відпустив.
Ті говорили і я навіть їх не слухав, а потім в ту компанію підійшли Таюя і Бентен. Я цьому був радий.
Коли вони підійшли то тільки тоді я включився у розмову.
Через ГРЬОБАНІ три голини ми пішли до лимузину. Коли я в ньому опинився то видихнув.
-Тобі так не сподобалось?
-Нормально, але це не для мене.
-А я таке і люблю, і ні. Вроді і статус показую, а вроді і нервує.
-Зрозумів. Можна помовчати мені потрібна тишина.
Він більше нічого не говорив і я заснув.
Через якийсь час я почув, що мене несуть але я не проснувся.
Я дрімав коли мене несли, клали на ліжко і знімали піджак. Поцілували?! Але мені було лінь реогувати на все тому, я повністю провалився у сон і так проспав всю ніч.
———————
💸🥃