{Це по твому біль?}

{Розділ 18}

Сни без сенцова штука. Вот нащо вони?
Іменно цим питанням я задаюсь в четвертій ранку. Так я ще не лягав. Так я придурок але, що зробиш?!
Так вийшло? Так треба реально лягнути хотяби на дві години.
Якже тяжко. Я крутився по ліжку і не міг заснути.
Вот не йшов сон. І все хоть вбий але сон як відрізали.
Так я і пролежав до восьмої.
В кімнату постукали.
-Заходьте.
-Час збиратися. - усміхнулась Рін і закрила двері.
Ну нормально нічого не скажеш. Я лкжь піднявся з ліжка і пішов в вану. Прийняв холодний душ і пішов вдягатися.
Мій вибір впав на чорну фудболку, оранджеві джинси і чорні кроси. Надів кольца і цепку. Розбурхав волося і пішов їсти.
В гостиній снідали ті.
-Добрий ранок. - привітався я пішов на кухню.
Зробив собі рамен і залишився там їсти. Немаю бажання сідати з ними.
Я просто хочу мінімально з ними контактувати. А тут цілий тиждень з ними.
«Якщо я вмру то поховайте...» - усміхнувся я своїм думкам і побачив, що до мене написав Гаара.
^Гаара🔥
-Хелоу, надіюсь не мішаю?
-Звичайно ні.
-Я взагалі-то пишу томущо один художник хоче, провести виставку в твоїй галереї.
-Скинь про того художника і я тобі в обід дам відповідь.
-Звичайно^
На цьому розмова закінчилась і я відклав телефон. На кухню зайшов той.
-Треба їхати.
-Ще не пізно відмовитися.
-Від чого?
-Щоб тебе поховали на хомі.
-Я не люблю класику тембільше старі твори.
-Знаєш звідки то?
-Звичайно.
Я здивувався і пішов до своєї машини. Чую буде тяжко. Дорога зайняла досить мало часу. Чому я був радий.
-Добрий ранок Наруто прошу я проведу тебе в кабінет. - усміхнулась Куренай.
-Добрий. Ну пішли.
-Знаєш я думаю тобі кабінет не сподобається але інших варіантів немає.
-Ну постараюсь вижити.
Вона відкрила двері біля який ми опинились. Двері відкрились і я побачив білий кабінет з чорними деталями.
-Бридко на таке дивитися.
-Якщо буде треба кажи. А пока все, з чим тобі треба ознайомитися є на комп'ютері.
-Дякую. - вона усміхнулась і вийшла.
Пішов до робочого стола, зручно вмостився в кріслі і включив комп'ютер.
Тем було багато папок але на одній писала сьогоднішня дата, я зайшов туди і побачив письмо.
^Хатаке Какаши
Добрий ранок. Ознайомся з документами які є на кінці письма. Коли ознайомишся то склади рапорт і відісли мені. Зоб до обіду було готово.
Файної роботи^
Бла бла. Я зайшов за посиланням. Там були якісь букви, які складалися в слова, а слова в реченя, а реченя в текст. І я нічого не розумів.
Перечитував я багато раз і коли хоть трохи до мене дійшов сенс слів я почав писати той рапорт.
Від цього цікавого занятя мене перервав дзвінок.
^Іно🤩
-Зай зараз! Ало?
-Зая на зв'язку.
-Іди ти. Сакура мені розказала, що вона тепер з Хінатою!
-Знаю.
-Я теж знаю, що ти знаєш. Ну Короче ти молодець.
-Та я нічого і не робив.
-Давай не розказуй мені тут.
-Добре не буду. Доречі я на роботі того тижня тому практично не буду мати часу.
-Яка робота?
-Офісна. Мене заставили.
-Спокійно, я в тебе вірю.
-ПаСіБ! Ну добре давай мені треба до обіду здати, а до нього пів години.
-Ну давай старайся як треба.
-Давай^
Я відключився і поняв, що вже пів другої.
Дальше я скоро дописав і відпоавив тому. Через пів години до мене зайшла Куренай.
-Не хочеш пообідати?
-Звичайно. А де?
-Тут в кафе.
-А точно. Ну пішли. - я усміхнувся.
Ми пішли на обід. Обговорювали досить багато чого цікавого. І десь пів четвертої перерив закінчився і мені прийшлось іти в кабінет.
Зайшов нікого не чіпав. Вже хотів іти до стола як.
-Обід п'ять хвилин тому закінчився. - сказав Хатаке.
-Та в мене інфаркт станеться!
-Ну тоді прийдеться викликати швидку. І не доя тебе, а доя мене томущо Кушина мене з'їсть.
-Ойой.
-Взагалі-то я зайшов, щоб похвалити тебе і сказати, що все не так погано.
-Дякую. Ще якась робота?
-Звичайно. Йди до Обіто він тобі дасть деякі документи і відаш їх в відділ охорони.
-А свм він не може?
-В нього зустріч.
-Так він в охороні працює чому не може забрати хтось з його віділу.
-Бо так треба. Тобі треба буде підписати той документ.
-Ясно. Добре я пішов.
Направився до Обіто він мене вже чекав.
-Ну нарешті.
-Давай ручку. - він протягнув мені ручку я підписав.
-Занесеш в кабінет на іншому кінці корідорі.
Я вийшов і пішов куди мені сказали.
Відав і пішов до себе. Так в що мені робити?
Та пофіг ніяких справ немає то піду скажу тому, що їду.
В корідорі я пересікся з Рін.
-Ти часом не до Хатаке?
-Туди.
-Відай йому це будь-ласка. Вона відала мені якісь документи і побігла в іншу сторону. А я пішов туди де мені треба було.
Постукав і почув:
-Можна.
-Тобі Рін передала.
-О, прекрасно. Давай. - я положив їх перед ним.
-Я можу їхати?
-Якщо не маєш нічого.
-Тоді зустрнемосб.
Я приїхав до дому і ліг відихнути. І відрубався, що було очікувано.
В такому темпі проходив і подальше цілий тиждень. Але роботи ставало все більше.
———————-
Думаю десь в лютому почну писати нову історію🌿