{Це по твому біль?}

{Розділ 4}

Проснувся я біля десятої. Чому я так рано стаю?! Я був дуже голодний тому пішов їсти.
Коли я спустився то в столовій їли ті троє, а тато з мамою на кухні.
-Добрий ранок. - привітався я і пройшов на кухню.
Обняв я з мамою і вона зразу поставила пер дімною яєшню. Я був дуже соний але якось тримався. Я вже доїдав як мені прийшло повідомлення, дістав телефон.
^Гаара🔥
-Чувак! Ми перше місце!
-Юху!!!!^
Я не витримав і крикнув на весь голос.
-ДАТЕБАЙО! МІНУС ТРІ! - мама на мене косо подивилася.
-Ем...
-Потім обясню. - я піднявся з місця і побіг збиратися треба це треба сказати Саю.
Ми стали ліпшою галереєю 2020 в Америці! Якже це щастя.
Зробив безпорядок на голові. Вдів чорні штани, якусь жовту фудболку, чорні кроси і так аж вітровка.
Збіг по сходам. При виході чуть не збив Какаши. Пох.
Сів в машину і зразу погнав до тих. Через пів години я був на місці. По дорозі купив торт. Постукав в двері мені відкрив Дей.
-Хелоу! - він обняв мене і впустив в квартиру.
-І тобі, Сай! - до мене в коридор вийшов заспаний Сай.
-Що таке?!
-Ми перші! - він зразу проснувся. Підбіг до мене і ми міцно обнялися.
Сасорі і Дейдра косо на нас подивилися. Ми їм все обяснили.
-Юху! - крикнув Дей.
-Ну пішли з'їмо той торт. - улибнувся Сасорі і пішов ставити чайник.
-Доречі, а де Іно?
-Вона залишилася в Сакури.
-Оу ясно.
Ми сиділи і ділилися емоціями. Був я в них до обіду але потім ми рлзїхалися.
Я поїхав до дому щоб привести себе в порядок і їхати купляти матеріали для картини.
В будинку нікого вже не було тому я спокійно пішов в душ. Зробив ідеальний безпорядок. Вирішив вдягнути чорну толстовку з надписю «painter», оранджеві джинси з цепками. Чорні кроси на руки надів кольця і браслет. Напахнився і почув дзвінок.
  ^Ізвращеніц🐸
-Ну, я тебе вітаю!
-Пасіба!
-Ти там живий?
-Хочу до дому!
-Потерпи трохи. Я вже скучаю за тобою.
-Хех, я тоже.
-Ну добре давай^
Коли я закінчив розмову то поїха в офіс. Коли я зайшов в середину то мене зустріла Гурен.
-Доьрий день Наруто. Ви до батька?
-Так.
Я пішов до пункту назначте я постукав і зайшов.
-Ого, якими судьбами?
-Я не планую тратити свої гроші на бисмислицю яку ти хочеш. Дякую.
-Ну то йди до Рін вона видасть тобі чек. Потім з Какаши їдьте за покупками.
-Без нього обійдуся.
-Ну дивився. Доречі, що це було зранку?
-Моя галерея зайняла перше місце в Америці.
-Ну вітаю вечір відпразнуємо. Скажу Кушині щоб готувала вечерю.
-Дякую.
Я вийшов з кабінету і пішов до Рін. Постукав і мені відповів милий голос.
-Заходьте. О, Наруто тримай і розпишися.
-Привіт. Де? - вона дала мені листок і я розписався.
-А і ще тут заповнити. - поки я то писав в кабінет зайшов Обіто.
-Привіт. Наруто я тебе вітаю.
-Дякую. Все тримай. - я усміхнувся і дав їй той листок.
-А з чим ти вітав?
-Його галерея зайняла перше місце.
-Оу, я тебе теж вітаю. - вона підбігла і обняла мене.
-Дякую. Мені треба йти.
Я вийшов з кабінету і вже спокійно хотів їхати за покупками, але на виході мене чекав не приємний сюрприз. При виході стояв Какаши.
-Хелоу, я сам не хочу їхати але мене попри та Мінато.
-То йди щасливо я не хочу щоб ти зімною їхав. - я вийшов з офіса і направився до сіоєї машини.
Сука вона заблокована! Знаєте чим? Машиною Какаши.
-Нікуда не дітися. - почув я голос за спиною.
-Яб тобі врізав! - він ухмильнувся.
-Річт не позволить.
-Пішов ти!
Мене відірвав від криків дзвінок.
^Іно🤩
-Наруто! Я така рада! Ми маємо відпоазнувати це!
-Дякую, звичайно але вже завтра.
-Ну це да.
-Ін, я наберу тебе вечір зараз зайнятий.
-Звичайно!^
Я назад обернувся до того.
-А доречі я теж тебе вітаю.
-Ага, поїхали в мене мало часу!
Я сів в машину і зразу вступився в телефон. Кольора і матеріали я вибрав ще вчора.
Сказав адрес і ми поїхали. Їхали ми дуже довго. Таке відчуття, що вічність. Коли ми нарешті доїхали то я спокійно здихнув.
-Чекай мене ліпше тут.
-Я піду з тобою.
-Ноги не витримають.
-Поспорим? - ну не можу я пропустити таке!
-Нащо?
-Хм, якщо я витримаю то ти виконуєш моє бажання.
-Якщо не витрмуєш то ти маєш зробити так, щоб я не бачу тебе три доби. - розбили і пішли в середину.
Для початку холст. Я вже застряг на тому. Коли я нарешті вибрав той видихнув.
-Можеш здатися вже.
-Надійся.
Дальше була база, фарби, кісточки  і ще багато фігні. Ми потратили дофіга годин. А він не здався! Аааа! Та ДАТЕБАЙО!
Коли ми вийшли з відтам я почу довольний голос.
-Тепер ти винен мені бажання.
-Яке?
-Якось пізніше задам.
Ми сіли в машину він відвіз мене в офіс. Я забрав машину і поїхав до дому.
Коли я приїхав до дому то мене зустріла мама і тато.
-Це тобі. - вони подарили мені оригінал картини яку я дуже хотів!
-Дуже вам дякую. - я поцілував їх.
-І ще ми так подумали зараз будуть вихідні може відпразнуємо завтра на природі?
-Можна.
-Ну завтра поїдемо на дачу, а зараз можеш відпочити.
Я пішов в кімнату і на пав Іно. Сказав, що відпразнуємо з друзями в неділю або понеділок. Вона погодилася. І я вирішив піти спати.
Мені приснилася Америка. Моя галерея вона була вся поекращена квітами і в середині стоїть табличка.
ДАТЕБАЙО я вже на тому помішаний!
——————-
Такі вот справи🧸